ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Узагалі-то навіщо забезпечувати найкращі товари чи послуги, коли є змога викрутитися інакше? Фахівець зі стратегії бізнесу і директор Havas Media Lab Умаїр Гак називає наш період добою розмитих цінностей, за якої одні люди накопичують статки, завдаючи шкоди іншим326. Розмиті цінності — це коли продавці тютюнових виробів знають, що їхні товари спричинюють рак, та все одно їх рекламують327; коли нафтовиробники, послуговуючись тими самими каналами дезінформації, що й тютюнова індустрія, заперечують проблему зміни клімату. Такими цінностями керуються компанії, які годують нас неякісною їжею, додають кукурудзяний сироп із високим вмістом фруктози та інші домішки, призводячи до хвороб та ожиріння серед населення. Такими цінностями керуються ті, хто продають зіпсовані товари, які треба вилучити з продажу.
Якщо все вирішують прибутки, чому б не «управляти коштами» так, як Джек Велч — виконавчий директор GE. Його бізнес видавався інвесторам кращим, ніж насправді. Чому б не вдатися до трейдингу проти власних клієнтів, як почали робити деякі інвестиційні банки? Чому б не зважитися на махінації, продаючи клієнтам незрозумілі фінансові інструменти, приречені на провал? А в разі провалу чому б не звернутися по допомогу до платників податків? Адже органи державного нагляду, представлені переважно вашими людьми, вважають вас незамінними для світової економіки і наділяють вас недоторканністю?
Державний нагляд (чи радше його відсутність) поглиблює проблему. Економісти Джордж Акерлоф та Пол Ромер стверджують, що між зловживаннями компаній і політикою є безпосередній зв’язок. Про це йдеться в їхньому дослідженні, опублікованому 1994 року, «Грабіж: тіньова економіка банкрутства заради прибутку» (Looting: The Economic Underworld of Bankruptcy for Profit). «Банкрутство заради прибутку трапляється, коли погане ведення бухгалтерії, неналежне управління чи замалі штрафи за порушення спонукають бізнесменів платити собі щедріше, ніж дозволяють бюджети компаній, а тоді оголошувати дефолт за борговими зобов’язаннями, — написали економісти. — Нормальну економіку, спрямовану на приріст капіталізації, заміняє викривлена економіка, спрямована на максимально високі прибутки тут і зараз, що призводить до від’ємних показників чистої вартості активів... Сьогоднішній долар за завищеними дивідендами — це і є долар для власників компанії, але майбутній долар за завищеними доходами — це ніщо, адже виплати дістануться кредиторам, які лишаться з голими руками»328.
На це й розраховували рейдери, які звільняли працівників і захоплювали активи, ба навіть ініціювали процедуру банкрутства, щоб уникнути пенсійних виплат. Такий підхід лежить в основі бумів і занепадів у галузі нерухомості та фінансів, що спустошували всю економіку, а тимчасом збагачували купку шахраїв і випадкових щасливчиків.
Те, що компанії намагаються загрібати більше, ніж продукувати, — для мене як та планета Світ Бізарро[8] із коміксів. У моїй голові все навпаки: компанії дають більше, ніж беруть.
Це справжня трагедія сьогодення. Остання стадія системи, до якої Мілтон Фрідман закликав 1970 року. Невдала ідея, що пустила коріння в глобальній свідомості і десятиліттями проростала.
Альтернативний погляд я для себе відкрив 2012 року на конференції в Університеті TED, хоча розумів це давно. Очі мені відкрив інвестор у галузі технологій Нік Ганауер. Нік — мільярдер. Він успадкував маленький сімейний бізнес, йому пощастило стати одним із перших інвесторів Amazon, а згодом головним інвестором aQuantive — рекламної компанії, яку продали Microsoft за шість мільярдів доларів. Я повністю погоджуюся з тим, що сказав на конференції Нік. Так само як програмне забезпечення Open Source і Web 2.0, Ніків виступ став для мене елементом пазлу, якого бракувало. Я побачив обриси того, що називаю «економікою наступного покоління».
Якщо не помиляюся, ключовий аргумент Ганауера був таким: «Я успішний капіталіст, але мені остогидло чути, що такі люди, як я, створюють робочі місця. Робочі місця створюють клієнти, і більше ніхто. А ми так довго мучили працівників, що вони вже не можуть собі дозволити бути нашими клієнтами».
Нікові слова перегукуються з тим, про що писав Пітер Друкер в опублікованій 1955 року книжці «Практичний менеджмент» (The Practice of Management): «У бізнесу призначення одне — створювати клієнтів... Саме клієнти визначають, чим є бізнес. Лише готовність клієнтів платити за товари або послуги конвертує економічні ресурси у статки, а звичайні речі в товари... Клієнти — фундамент бізнесу, без них бізнесу немає»329.
За такої логіки, бізнес існує, щоб задовольняти потреби людей. Корпорації і прибутки — засоби для реалізації цієї мети. Вони не є метою. Вільна торгівля, аутсорсинг і технології — інструменти, призначені не для того, щоб скорочувати видатки й підвищувати курс акцій, а для того, щоб сприяти добробуту у світі. Попри катастрофічну зацикленість на акціонерній вартості, людям добре ведеться завдяки динамічній капіталістичній економіці. Та уявіть, наскільки краще нам би жилося, якби ми обрали інший шлях?
8
The Bizarro World — вигадана планета в американській серії коміксів видавництва DC Comics. Назва увійшла у вжиток на позначення ситуації або місця, де все не так, як має бути, або суперечить очікуванням. — Прим. пер.