ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Більшість людей бездумно вживає термін «ринок», плутаючи два дуже різні поняття. Якщо визнати наявність двох геть різних ринків, це перший крок до вирішення проблеми.
У президента Трампа рішення таке: погрожувати компаніям митами на іноземні товари або розірванням державних контрактів; обіцяти неофіційні виплати, щоб зберегти робочі місця у США. Усі ці заходи аж ніяк не спрямовані на коріння проблеми. Фінансисти, виконавчі директори і члени правлінь мають замислитися про відповідальність за нинішній стан економіки, що, вочевидь, не влаштовує пересічних американців. Утім Нік Ганауер гадає, що «замислювання» виконавчих директорів допоможуть виправити економіку так само, як «думки й молитви» — покласти край стрілянинам. Нам треба зробити так, щоб в учасників ринку не було стимулів продовжувати в тому ж дусі, і змінити правила гри.
Гадаю, майбутні економічні історики будуть скептично згадувати період, коли ми поклонялися божеству Капіталу і презирливо ставилися до попередніх поколінь, для яких королі були помазаниками Божими.
Підприємці, які віддають наші робочі місця на аутсорсинг у країни з низьким рівнем життя або заміняють людську працю машинами, та політики, за словами яких, тиснути на компанії, що не платять людям прожиткового мінімуму, не дає «ринок», виправдовуються так: це закони економіки. Одначе економісти вивчають не природні явища, як Йоганнес Кеплер чи Ісаак Ньютон, що відкрили закони руху. Певною мірою, економічні закони — результат правил та алгоритмів, які розробили люди, що намагалися передбачати й впливати на людську поведінку. Більшість цих правил та алгоритмів підкріплені правом та звичаями, а не кодами, тому ми не усвідомлюємо, що вони мало чим відрізняються від алгоритмів, задіяних Google, Facebook та Uber. Ми користуємося хибною мапою.
Економіки, побудовані на наших недосконалих правилах, можуть звернути не в той бік, так само як простіші цифрові ринки на зразок Google, Facebook, Uber та Airbnb. Основоположні «функції пристосування» величезних економічних систем можуть бути неправильними. Дані, на яких ґрунтуються алгоритми, можуть містити суттєву похибку, а учасники систем — навчитися хитрувати.
Біхевіористська економіка аргументовно доводить недоцільність ідеалізованої моделі «гомо економікус» — раціонального гравця, чиї корисливі устремління можна точно розрахувати за допомогою математичних формул. Сучасна економіка дедалі частіше звертається до історичних даних і намагається накреслити кращу мапу, бо теорія себе не виправдовує. На жаль, більшість політиків та підприємців міркують у категоріях, які Джеймс Квак назвав «економізмом»335. Спрощують реальні проблеми і прагнуть втиснути їх у примітивну версію економічної теорії — тобто обмежуються мапою й не шукають території.
Економіку ліпше сприймати як гру. Деякі правила справді відображають фундаментальні обмеження — приріст населення і продуктивність, наявність робочої сили або ресурсів, довкілля, ба навіть принципи поведінки людей. Проте є й довільні правила, які можна змінювати, як-от податкове законодавство, державні норми, вимоги щодо мінімальної заробітної плати. Розв’язка гри може виявитися неочікуваною. Складність у тому, що комбінації простих правил зумовлюють мало не безмежну кількість варіантів розвитку подій, а також у тому, що одночасно грають мільйони гравців, кожний з яких змінює умови для решти. Найпростіше і найчіткіше правило економіки насправді таким тільки здається — його надзвичайно складно застосовувати. Багато років тому один дотепник написав пост: «Теорія від практики завжди більше відрізняється на практиці, ніж у теорії».
Я усвідомив усі ці труднощі, а також зрозумів, що економічна теорія їх аж ніяк не враховує, торік, коли поспілкувався з економістами Uber. Я наполягав: так само як пошуковий алгоритм Google враховує різні фактори, щоб видавати «найкращі» результати, алгоритми Uber мають враховувати оплату водіїв, задоволеність роботою й економічні показники, а не лише час реагування на виклик пасажира (наразі це «функція пристосування» компанії. Uber прагне, щоб у кожній локації на дорогах було достатньо водіїв і кожний клієнт отримував авто в середньому за три хвилини).
Економісти мені пояснили, що прибутки водіїв Uber завжди є оптимальними, бо відображають точку рівноваги попиту й пропозиції — одну з найголовніших ідей вільного ринку.