ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє

Те, що нерозподілені прибутки компаній зменшуються, справді погано, бо це найважливіші ресурси для бізнес-інвестицій. Попри поширену думку, нібито фінансові ринки спонсорують розвиток бізнесу, Лазонік наголошує: «Біржовий ринок перш за все дозволяє власникам-підприємцям та прямим інвесторам відмовлятися від зроблених інвестицій, а не допомагати компанії зібрати кошти на нові інвестиції у продуктивні активи»316.

За спостереженням Лазоніка, із середини 1980-х років «багато американських корпорацій (навіть більшість) при розподілі ресурсів відмовилися від підходу “збереження та реінвестиції” й обрали інший: “скорочення та розподіл”. У рамках першого підходу, компанія не розподіляє прибутків та реінвестує кошти у продуктивність, тобто насамперед у робочу силу. У рамках другого підходу, компанія звільняє досвідчених працівників, яким зазвичай доводиться багато платити, і розподіляє зароблені кошти між акціонерами»317.

Одним із наслідків економіки акціонерної вартості стало згортання наукової діяльності. Економісти Чарльз Джонс і Джон Вільямс 1997 року проводили дослідження для Ради управлінців Федеральної резервної системи й підрахували, що відносно ВВП на науково-дослідні роботи витрачається менше ніж чверть оптимального рівня, визначеного відповідно до «соціальної норми віддачі» інновацій318. Згідно з дослідженням 2015 року економістів Ашиша Арори, Шерона Белензона та Андреа Патакконі, дослідницьких публікацій науковців великих компаній суттєво поменшало, порівняно з 1980-м роком (хоч як дивно, заявок на патенти незмінно багато). Надаючи перевагу радше зростанню вартості бізнесу, ніж створенню цінності, підприємці діють недалекоглядно. «Великі компанії, вочевидь, цінують “золоті яйця” науки (судячи з кількості патентів), — пишуть автори, — а от на курку, яка їх несе, тобто на науковий потенціал, не зважають»319.

Найбільшого удару нова тенденція з реінвестиціями завдала працівникам, які втратили посади і яким скоротили зарплати, щоб забезпечити акціонерів прибутками. На поданому далі графіку видно, що частка зарплати у ВВП скоротилася з 54-х (1970 рік) до 44-х (2013 рік) відсотків, а частка прибутку корпорацій зросла з 4-х до майже 11 відсотків320. Про це влучно сказав Воллес Тербевілл, колишній банкір Goldman Sachs: «...Між товстосумами й рештою американців точиться гра на вибування»321. Ігри на вибування зазвичай погано закінчуються. «Нинішній один відсоток в Америці трохи відстає від одного відсотка дореволюційної Франції322, але поступово наближається до того рівня», — стверджує французький економіст Томас Пікетті, автор книжки «Капітал у ХХІ столітті» (Le Capital au XXIe siècle).