Чому Захід панує - натепер

Дарій вийняв з цієї середземноморської економіки затичку — найняв фінікійців до першого перського флоту, прорізав Суецький канал, що з'єднав Середземне та Червоне моря, захопив контроль над грецькими містами. Згідно з Геродотом, він посилав шпигунів до Італії й навіть подумував, чи не напасти на Картаген.

На 486 рік до н. е., коли Дарій помер, західний суспільний розвиток був на добрих 10 відсотків вищий за двадцять чотири бали, рівень 1200 років до н. е. Іригаційне землеробство в Єгипті та Месопотамії постійно збільшувало врожаї; Вавилон мав десь 150 000 мешканців (за словами Геродота, місто було таке велике, що, коли його захопив Кір, новина досягла деяких околиць лише за кілька днів); перські армії мали так багато вояків (знов згідно з Геродотом), що вони випивали цілі річки. До того ж, як ми вже бачили, приблизно кожен десятий чоловік в Атенах вмів написати своє ім'я.

Східні рахунки також наближалися до двадцяти чотирьох балів, набирали темпу процеси переструктуровування та централізації держав, дуже подібні до тих, що відбувалися на Заході від восьмого сторіччя до н. е. Падіння адміністрації Чжоу від 771 року до н. е. було сумнівним подарунком володарям колишніх васальних держав. Вони дістали свободу воювати один з одним, чим скористалися дуже радо, але на цьому розпад не припинився. Герцоги та віконти досі були несумлінними васалами, мали зобов'язання перед Чжоу й водночас спекулювали на тому, що Чжоу залежали від їхньої військової допомоги. Тепер виявилося, що їхні власні аристократи були так само несумлінними, як вони. Здолати аристократів можна було, привівши до держави чужинців, як це зробив Тиглатпаласар, коли наповнив свою армію військовими бранцями. У сьомому сторіччі чотири великі держави на периферії Чжоу (Цзинь, Ци, Чу та Цинь, див. рис. 5.2) почали так чинити й набули потужности.

Вже 690 року до н. е. Чу, менш скуті аристократичними нормами ери Чжоу, ніж держави долини Хуанхе, створили нові адміністративні одиниці з керівниками, що несли відповідальність безпосередньо перед палацом. Інші Держави наслідували цей приклад. У 660-і роки до н. е. маркіз Сянь, володар Цзинь, випробував радикальніший розв'язок: повбивав голів провідних родин своєї держави та призначив міністрів, що мали, як він сподівався, бути слухнянішими. Цей приклад інші держави наслідували теж. 594 року до н. е. маркіз Сюань з Лу знайшов інший спосіб обійти своїх перів. Він скасував трудові повинності селян перед місцевими лордами, фактично дав землеробам право вільно користуватися землею, що вони обробляли, а натомість ввів військову службу та податки, що надходили безпосередньо до нього. Не варто навіть повторювати, інші держави притьмом взялися наслідувати й таку стратегію.