Історія ГУЛАГу

Дехто з в’язнів робив собі миски і столове начиння з дерева. У маленькому музеї, влаштованому в московській штаб-квартирі Товариства «Меморіал», виставлено чимало цих дивовижно зворушливих експонатів[774]. Як і завжди, центральна адміністрація ГУЛАГу добре знала про ці нестачі й час від часу намагалася щось робити: одного разу керівництво подякувало одному табору за розумне використання порожніх консервних бляшанок саме з цією метою[775]. Та навіть коли посуд і ложки були, їх часто не було як помити: в одному з наказів Дмитлагу табірним кухарям «категорично забороняється» насипати їжу у брудні тарілки[776].

Через усе вищезгадане московські документи щодо норм харчування в’язнів — у яких вираховувався мінімальний рівень, необхідний для виживання, — не дають точної інформації про те, що в’язні їли насправді. Не треба і нам покладатися лише на спогади в’язнів, щоб дізнатися, що зеки в таборах дуже голодували. Періодично сам ГУЛАГ посилав у табори перевірки і зберігав звіти щодо того, що насправді їли в’язні — на відміну від того, що вони мали їсти. І знову вражає невідповідність між тим, що зазначалося у нормативних документах, і звітами інспекторів.

Наприклад, інспекція Волгострою 1942 року виявила на одному з лагпунктів 80 випадків пелагри, захворювання, що спричиняється поганим харчуванням: «люди вмирають з голоду», — прямо йшлося у звіті. У Сиблагу, великому таборі у Західному Сибіру, заступник генерального прокурора СРСР виявив, що у першому кварталі 1941 року продуктові норми «систематично порушувалися: м’ясо, риба і жири видаються вкрай рідко… цукор не видається взагалі». 1942 року у Свердловській області в табірній їжі «не було жирів, не було м’яса чи риби, а часто й овочів». 1942 року у Вятлагу «їжа у липні була погана, майже неїстівна, у ній бракувало вітамінів. Це спричинялося браком жирів, м’яса, риби, картоплі… основою всього харчування є борошно і зернопродукти»[777].

Видається, що брак їжі частково посилюється її поганим постачанням у табори. Це становило постійну проблему: в обліковця лагпункту Кедровий Шор був цілий список харчових продуктів, якими слід замінювати те, що в’язні мають отримувати, але не отримують насправді. Тут не тільки сир замість молока, а й галети замість хліба, гриби замість м’яса і лісові ягоди замість цукру[778]. Не викликає здивування, що в результаті раціон в’язнів виглядав зовсім по-іншому, ніж це було на папері у Москві. Інспекція Бірлагу 1940 року виявила, що «весь обід з/к складається з води плюс 130 грамів зерна, а на друге чорний хліб, близько 130 грамів. На сніданок і вечерю розігрівається та сама юшка». Табірний кухар у розмові з інспектором повідомив, що «теоретичні норми ніколи не виконуються», що риба, м’ясо, жири і овочі не видаються. Табір, як ішлося у заключній частині звіту, «не має грошей на закупівлю продуктів харчування чи одягу… а без грошей жодна постачальна організація не погоджується на співпрацю». У результаті цього, повідомлялося у звіті, у таборі зафіксовано понад 500 випадків цинги[779].