Остання любов президента

Майя — в одязі, котрий пасує нинішньому сезону і цій невідомій добі. Приталена курточка-жакетик ніжно-коричневого кольору з піднятим, облямованим лисячим хутром, коміром. І довга спідниця, вузька від стегон до колін, а нижче розкльошена так, щоб було вільно ступати. Коричневі черевики з підборами середньої висоти. Зо п’ять сантиметрів. У мене сьогодні загострена спостережливість. Я, мов дитина, вірю, що завтра, разом із Новим роком, настане ще щось нове й важливе. Якщо не для країни, то, принаймні, для мене.

А набережна в Ялті майже безлюдна. Ні, звичайно, є перехожі. Але у слабкому мерехтливому світлі ліхтарів їх майже не помічаєш. Мабуть, сюди також «завітала» дешева електрика.

Ми з Майєю повільно прогулюємось попід руку. Настрій у мене шибеницький. Загалом, зрозуміло. Адже я зараз пустую, бешкетую...

— Люба... — обертаюсь я до Майї.

Вона також обертається до мене на ходу. В очах — неспокій. Може, їй не подобається ця вигадка?

— Люба, — повторюю я. — Скажи, чого ти бажаєш?

— Чесно? — запитує вона.

— А хіба я просив тебе говорити неправду?

— Я хочу в Москву, в ресторан «Метрополь».

Здається, вона не жартує. Я здивований і трішки засмучений. Але не виказую цього.

— Як ти гадаєш, Кніппер любила Чехова? — цікавлюся я.

Каштановий пудель намагається вирватися і постійно тягне за поводок, від чого Майя різко зупиняється. Але вона відразу ж сильно смикає — і пудель, жалібно хрипнувши, підбігає до її ніг. Яка чудова покірливість!

— Кніппер не любила Чехова, — відповідає вона, відриваючи від собаки сердитий погляд. — Чехов був занудою, а Кніппер — прекрасна жінка, яка любила увагу і славу.

— Так? I чому талановитим чоловікам так не щастить із жінками?

Майя всміхається. Ми далі йдемо попід руку.

— Талановиті чоловіки — амбітні й вибирають собі таких жінок, біля яких вони добре виглядають. А жінки пограють у ці ігри — й розуміють, що вони самі, окремо від талановитих чоловіків, виглядають краще. От і все.

— Ти руйнуєш мої ілюзії! — жалібно кажу я. — Я хочу вірити в жінок, у їхню вірність, відданість, турботливість.

— Будь ласка! — Вона знизує плечима. — Вір собі на здоров’я! Але пам’ятай, що самовіддано любити може тільки негарна жінка й тільки через вдячність за те, що чоловік звернув на неї увагу. Гарні жінки все прораховують. Від своїх почуттів до відповідної реакції на примружений погляд.

— А ти у нас гарна?

— У вас? — перепитує вона.

— Так, у нас — у держави, в України...

— Я у вас природна. Не першої молодості й не останньої свіжості, — пояснює Майя.

— Гарно сказано. Запам’ятаю і коли-небудь скажу так про себе.

Наш сьогоднішній пудель раптом сильно смикається, і поводок вислизає з рук Майї. Песик біжить у темну алею між набережною та паралельним тротуаром, на який рядами виповзають столики кафе та ресторанчиків.