Тварина, обдарована розумом
- Автор: Мерль Робер
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: Радянський письменник
- Переводчик: Григорий Николаевич Филипчук
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Тварина, обдарована розумом». Краткое содержание книги:
Адамс замовк. Севіллу здивували спотворені риси його обличчя й обережний тон. Севілла дивився на вогонь: всупереч його сподіванню замість погаснути він розгорівся, хоча лишилося зовсім мало дров. Повільно жеврів, мовби зберігав сили, не виливаючись в полум’я, але без диму, без отого огидного запаху сміття й руїн, що завше з’являється при догорянні решток дров. Севілла випростався, поклав руки на підлокітники фотеля й зиркнув на Адамса:
— Здогадуюся, ви віддаєте мені Бі й Фа, аби я примусив їх заговорити, а ви дізналися б від мене, що скоїлося.
— Еге ж, — відказав Адамс, не міняючи пози.
— З ваших застережень я доходжу висновку, що є люди, котрі виявляють велику зацікавленість у…
— Так, — перебив його Адаме.
— Що ж, ви мені розповідаєте про цю справу надто багато або занадто мало. У вашій розповіді є недомовки. Ви мені казали про годину «Ч», але не назвали місце й дату проведення операції.
Адамс кивнув головою.
— Я розповів вам усе, що міг.
Севілла зиркнув на нього, але не зміг упіймати Адамсів погляд. Тоді він підвівся й подумав: «Я встаю. Але чому? Від потреби діяти, чи то рефлекс утечі?» Ледь примусив себе стояти нерухомо. Обперся рукою на фотель, однак його ноги тремтіли. Опустивши долу очі, завважив, як ліва нога конвульсивно здригається. Тоді натиснув ступнею на землю, але не притамував трепету. Опустився в фотель, ноги все тремтіли. Почув себе виснаженим, знесиленим, немічним. Бачив лише Адамсів профіль, й несподівано йому забаглося крикнути: «Та подивіться на мене, Адамсе, подивіться ж на мене, чому ви боїтеся подивитися мені в очі?»
Адамс підвівся.
— Чи можу я зателефонувати?
— Звичайно.
Твердим кроком той підійшов до секретера, зняв трубку й набрав номер.
— Алло, говорить Герман… Дайте мені Джорджа… Джордже, привезіть дві скриньки пива, скриньку кока-кола й гроно бананів. Дякую. Місця для посадки цілком вистачить.
Поклав трубку й підійшов до Севілли.
— Вертоліт привезе їх сюди за годину й забере мене.
— Я зрозумів, що означає «дві скриньки пива», — сказав Севілла. — Але що таке «кока-кола» й «гроно бананів»?
Адамс усміхнувся.
— Зваживши на ваші пацифістські ідеї, я здогадуюсь, що ви не озброєні.
— Ні.
— Кока-кола буде вам саме до речі. Я даю вам невеличкий передавач.
— Розумію.
— Ви вмієте поводитися з легкою зброєю?
— 1944. Арроманш.
— Вірно. Власне, про що я запитую? Ніби я не знаю вашої біографії!
По хвилі мовчанки Севілла сказав:
— Може вип’єте чашку кави?
— Охоче.
Севілла пішов уперед і провів Адамса до вітальні. Там були три жінки.
— Хоча ви ніколи не зустрічалися з цими жінками, — сказав Севілла, — гадаю, що все знаєте про них. Арлетто, це — Герман.
— Місіс Севілла, — поважно заговорив Адамс, — для мене велика честь познайомитися з вами. Ваш чоловік добрий жартівник. Ви, звісно, знаєте моє справжнє ім’я.
— Дуже рада, містере Адамс, — холодно відповіла Арлетта.
Адамс здалеку легенько вклонився Сьюзі й Меггі, вони похитали головами у відповідь, але залишилися на своїх місцях.
— Меггі, — запитав Севілла, — чи не знайдеться у нас дві чашки кави для містера Адамса й для мене?
— Звичайно, знайдеться.
Вони сіли за довгий, вкритий голубим пластиком стіл. Задзеленчав телефон, Севілла взяв трубку:
— Севілла слухає… Хто? Джордж? Який Джордж?
— Це мене, — втрутився Адамс, простягуючи руку. — Алло, Франклін?.. Говорить Натаніел… Що?.. — Адамс зблід і стиснув трубку. — Берті на місці?.. Тоді передайте йому, аби він зателефонував і доповів про обстановку.
Адамс поклав трубку й подивися на Севіллу втомленими, запалими очима. Захекався, нібито щойно витратив багато зусиль.
— Боб розбився на авто. Щойно знайшли його в яру.
Хтось скрикнув, а Адамс лячно здригнувся. Севілла підвів очі й помітив, як Меггі, схопившись руками за голову, вибігла з помешкання.
— Підіть до неї, Сьюзі, — попрохав Севілла.
— Що коїться? — запитав Адамс.
— Меггі кохала його.
— Я забув про це, — відказав Адамс. — Хто знає, може…