Тварина, обдарована розумом
- Автор: Мерль Робер
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: Радянський письменник
- Переводчик: Григорий Николаевич Филипчук
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Тварина, обдарована розумом». Краткое содержание книги:
Голдстейн нахилився над бортом.
— Я не бачу вашої дельфінки.
— Тепер ми працюємо тільки вночі. Вдень Дезі немає, й тільки ввечері вона повертається додому. Щовечора приходить, адже надто вже звикла до нас і особливо до «Карібі». Коли спадає ніч, Дезі повертається, щоб пригорнутися до яхти, як дитина до матері.
Севілла замовк, випростався, глипнув на Голдстейна.
— Гаразд, — промовив він, — що там у вас?
Голдстейн заморгав, відвів очі й відказав:
— Адамс добивається зустрічі з вами.
Севілла підвівся, поклав обидві руки на штурвал і повернув його на кілька градусів ліворуч, наче «Карібі» перебувала під парусами. Севіллі забаглося вивернути її іншим бортом.
— Ніколи! — спокійним тоном сказав він, але пальці, що затискували штурвал, поблякли. — Ніколи! — повторив приглушеним голосом Севілла. Його щелепи так зціпилися, що ледве говорив. — Я з цими людьми порвав. — Вони перезирнулися, запала тиша, яка мовби згущувалася й заморожувала їх обох. Голдстейн сидів, виставивши вперед обличчя, мов черепаха, котра озирає шлях, а Севілла стояв за штурвалом, розчепіривши ноги, прикипів очима до форштевня, не опускаючи голови. Він виглядав тепер набагато вищим, зосередженішим і рішучішим, наче гнів і кривди, заподіяні йому, розпирали його. — Я з цими людьми порвав, — повторив він таким самим глухим, стриманим, ледь чутним голосом.
«Цей не вибухне, — мислив Голдстейн, — не виллє свого, гніву, а затамує його в собі».
Голдстейн звів угору руки й ляснув себе великими долонями об поли.
— Брате мій, — повів Голдстейн бадьорим і життєрадісним голосом, — це ваша справа. Я приїхав до вашого гніздечка, бо Адамсові — він учора прилетів з Вашінгтона — вдалося мене переконати, що все це, я цитую його слова, «страшенно важливо». Спершу я відмовився. Але ніколи мені не випадало бачити, щоб людина так хвилювалася. Не твердитиму, що він падав мені до ніг, але майже. Я ніколи не бачив Адамса в такому стані. Він завжди був холодний як риба. Одне слово, я погодився переказати його прохання і зробив це. Якщо відхиляєте Адамсове прохання, то вже ваша справа, вона мене не обходить. Дуже добре розумію вашу точку зору. Ця зграя негідників повелася з вами не дуже чемно. Ще раз, я тільки переказую, повторюю його слова: «Ви скажете йому, що це страшенно важливо». Голос його тремтів. Людина я байдужа, одначе все ж таки вмію відчувати людське хвилювання. Він повторив разів із десять: «Це страшенно важливо». А зараз я тільки переказую його слова. Доручення виконане, і йду собі геть. — Голдстейн ще раз ляснув долонями себе об поли й, наче від цього його ноги випросталися, жваво підвівся.
Севілла відпустив штурвал, обернувся до Голдстейна, засунув руки до кишень і мовив:
— Я погоджуюся за двох умов: перше — зустріч відбудеться тут; друге — мені знову віддадуть Бі й Фа, не просто довірять на той чи інший час, а саме віддадуть у мою неподільну власність. Я підкреслюю, що ці умови не можуть бути предметом переговорів, а є їхнім засновком.
— Що ж, — Голдстейн усміхнувся, — я з радістю завважую, що ви вмієте бути рішучим, коли не йдеться про гроші. Якщо ви накажете своєму молодому любителеві штормів перевезти мене на гумовому човні через рифи, я передам Адамсові ваші умови. Він чекає на мене на материку. А якщо він прийме ваші умови, то Пітер відразу зможе привезти його на острів.
Не минуло й години, як Пітер повернувся з Адамсом і молодиком, що його Севілла бачив уперше.
— Наш човен випускає повітря, — крикнув Пітер. — У ньому невеличка дірочка. Якщо ви допоможете мені витягти з води й винести на терасу, я негайно його полагоджу.
— Знайомтеся, мій помічник Ел, — нервово, уривчасто сказав Адамс.
Севілла вітально махнув рукою Адамсові, але, залишившись стояти на місці, не промовив ні слова.
Адамс провадив далі:
— Коли ваша ласка, ми можемо вам допомогти.
З обох боків човен мав по дві каучукові ручки, й учотирьох вони зовсім легко винесли його на терасу. Але перекидаючи човна на прохання Пітера, намочили собі черевики й штани.
— Якщо дозволите, я піду й розпалю вогонь у каміні, аби висушитися, — сказав Адамс. — А тим часом Ел огляне будинок, перевірить, чи десь не вмонтували вам апарат для підслуховування.
— Мене це б дуже здивувало, — зауважив Севілла. — Якщо взяти до уваги підводні скелі, то острів цілком неприступний. Є до нього тільки один підхід — фарватер, що веде до гавані, однак він навіть не зазначений. Дуже важко обминати деякі рифи. Ви самі переконалися. Вже втретє цього місяця ми продірявили свого човна.