Тварина, обдарована розумом

— Ти маєш проковтнути це, — рішуче мовила Сьюзі, даючи Меггі пілюльки. — Ковтай, а тепер запий. За якусь мить ти заснеш.

Вона стиснула руку Меггі й тримала її, аж доки та не почала дрімати. Сьюзі дивилася на зморене багрове обличчя, залите сльозами. Воно схоже було на обличчя боксера, що програв бій. О, так, по суті, сердешна Меггі зазнала поразки в першому раунді на терені кохання, заздалегідь стала приреченою на голод, жалюгідний голод кохання; на страждання — найобразливіше страждання в світі нетлінних людей. Сьюзі піднесла ліву руку до свого обличчя, провела нею по щоках, але все було на місці, доладно розподілене — тендітні щоки, ямочки на них, викарбуваний носик, маленьке вухо, уста з принадною складкою. «О, несправедливо, несправедливо Меггі приречена на голод і разом з нею мільйони самотніх людей, що не можуть думати про щось інше». Меггі спала. Сьюзі випустила руку подруги й вийшла з кімнати. Вдихнувши на повні груди Повітря, підтюпцем побігла до повітки, де Пітер, стоячи навколішках, лагодив моторчик до човна.

— Пригорни мене, — попрохала вона.

— У мене брудні руки, — підвівся Пітер і подивився на неї лагідними очима.

— Ох, Пітере, чом же ти такий?

Він обійняв її, притискаючи ліктями до своїх гарячих грудей і махаючи долонями в повітрі.

— Ні, ні, — заперечила вона, — не так. Притисни мене міцніше.

Сьюзі важко дихала, очі її іскрилися слізьми. Дівчина обхопила руками юнацький стан і міцно пригорнулася до нього, мовби їй забаглося злитися з ним.