Індоарійські таємниці України
- Автор: Наливайко Степан
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Жанр: Культурология
Электронная книга - «Індоарійські таємниці України». Краткое содержание книги:
Широке залучення індійського та іранського мовного фактографічного та культурологічного матеріалу дозволило по-новому осмислити давні й нинішні українські реалії, пояснити низку винятково важливих для вітчизняної історії термінів та імен, показати, що назви «Україна», «Русь», «українці», «козак» сягають тисячолітніх часових глибин.
І що українська історія творилася рівнобіжно з історією найдавніших цивілізацій світу.
— давні священні посольства очолювали дві дівчини;
— дівчата помирають на Делосі і їх ховають біля храму Артеміди;
— гіперборейських дівчат шанували делоські жінки.
Складається враження, що гіперборейці посилали двох дівчат у пожертву Артеміді й, можливо, <338> згодом дещо призабутій Латоні, матері Артеміди. Сама Артеміда, як свідчить міф про Іфігенію, задовольнялася однією дівчиною-жертвою.
Лато-Латона (слов. Лада), за пізнішими міфами — мати двох близнят, Артеміди й Аполлона. Латона походить із країни гіперборейців, саме звідти вона прибула на південь, у грецький ареал, і на острові Делос спородила доньку й сина, Артеміду й Аполлона. Привертає увагу й те, що ім’я однієї з гіперборейських дівчат — Лаодіка, а воно співзвучне зі слов’янським іменем Лада й грецьким Лато/ Латона.
Відчутний зв’язок усього циклу літо-артемідо-аполлонських міфів із північчю, з гіперборейцями, які жили на північ від Греції. Землеробський характер гіперборейців випливає вже з того, що свої щорічні дари святилищу на Делосі вони загортали в пшеничну солому. А одним із дальніх пунктів, пов’язаних з Артемідою, є Крим, давня Таврика, куди Артеміда відправила жрицею юну Іфігенію (ЯДС, 362, 365–366).
Крім того, священні дари пов’язані і з культом Аполлона. Їх приставляли всі племена, що визнавали цей культ. А присвята волосся божествам дівчатами перед весіллям та юнаками після посвячення в громадяни була поширеним у Давній Греції звичаєм.
Могили ж на Делосі, що про них мовить Геродот, справді виявили археологи, і це свідчить, що «батько» історії знав топографію острова.
У зв’язку з давньогрецькою Ейліфією, богинею дітонародження привертають увагу етруські, боспорські й індійські факти. У етрусків є божество Сосіпол, якому разом із Ейліфією будувалися навіть храми. Сосіпол був божеством-дитиною, він невіддільний від Ейліфії-матері. Дослідники тлумачать етруське Сосіпол як «Рятівник міста», трактуючи пол як «місто», а Сосі — як «Рятівник». Проте й індійці знають персонаж на ім’я Шішупала (хінді Шішупал, Сісупал), де shіshu в санскриті — «дитина», а pala (хінді pаl) — «захисник», «оборонець». Тобто ім’я Шішупала (Шішупал, Сісупал) означає «Захисник дітей» або «Дитина-захисник». У боспорських написах чимало імен із компонентом Сосі: Сосій, Сосібій, Сосіген, Сосіон, Сосіпатр тощо (КБН, 900). Ім’я Шішупала на індійському терені причетне до Крішни, а Сосіпол — до Аполлона й Артеміди. А Крішна й Аполлон споріднені не лише функціонально, але й походженням імен (одне з імен Крішни — Ґопал, Ґопала, Ґопалан). З країни гіпербореїв Аполлон прийшов на Делос, тут він щороку зимує і зберігає свої стріли, саме тут жили племена, які найбільше поклоня<339>лися йому. А навесні, закликаний величальними співами, повертається на Парнас у колісниці, запряженій білосніжними лебедями. Але гіперборейці не забувають свого улюбленця, щороку виряджаючи на острів Делос, до вівтарів Аполлона та його сестри Артеміди двох молодих дівчат зі священними дарами (ТРС, 93–99).
Кримська Діва-Артеміда має всі архаїчні риси матері-корови. На теракотовій пластинці, знайденій 1946 року в Севастополі (Херсонес Таврійський, літописний Корсунь), зображено жінку з головою корови. Там само знайдено й монети з зображенням богині Діви на одному боці й бика — на другому.
Показово, що Діва-Артеміда має культове ім’я Тавропола, досл. «Захисниця корів/худоби». Тобто воно означає те саме, що й індійське Ґопала, Ґопалан, де go, як і грецьке tavros означає «корови/бики», «худоба». А якщо інакше, то ім’я Ґопала означає «Пастух», а Тавропола — «Пастушка».
Тож є підстави припускати, що Гіпероха й Лаодіка, Арга та Опіда — лише деякі з епітетів Діви-Артеміди. Індійська Деві — «Богиня» теж має численні епітети, які відбивають певну її іпостась. Тобто й Діва-Обида «Слова о полку Ігоревім» може бути причетною до геродотівської Опіди. Обидва імені, можливо, два різновиди одного й того самого імені. В цьому разі варто уважніше придивитися до кримської Діви-Артеміди. Принагідно зазначимо, що Еврипід вважав, що таврський храм присвячено Артеміді, а Геродот і Страбон — Діві, на честь якої називався і мис — Парфеній (Партеній), тобто «Дівин», неподалік Херсонеса. А Геродот іще зазначає, що таври називають Діву Іфігенією, дочкою Агамемнона.
Діва в херсонеському пантеоні не просто рівноправна богиня, вона посідає в ньому чільне місце. Її храм із вівтарем стояв у центрі міста й був головною святинею херсонесців. На честь богині влаштовувалися свята-парфенії, їй присвячувалися статуї. Херсонеські монети часто зображали Геракла з його неодмінним атрибутом — сукуватою палицею (до речі, грецькі джерела індійського Крішну ототожнюють саме з Гераклом). Та набагато частіше зображена Діва зі своїми атрибутами — сагайдаком, луком і сарною. Голову Діви зображали у профіль і фас, з розмаяними кучерями, у пов’язці або баштовій короні. Іноді Діву зображали на повен зріст — вона то вбиває сарну, то велично сидить на розкішному троні, то стоїть навколішки з луком і стрілою. Гадають, що одна з її статуй у центрі Херсонесу біля її храму, була використана для деяких монетних зображень. Коли місту заг<340>рожувала якась небезпека, в зображеннях Діви підкреслювалася войовничість і могуть. Тоді вона ставала Захисницею, Берегинею міста. Діва була проголошена царицею Херсонеса-Корсуня, навіть існувало літочислення за роками її владарювання. Важливі документи херсонесців неодмінно містили рядки: «Так ухвалили Збори й Народ за царювання Діви» або «Приклали печатки в першому ряду: Богиня цариця Діва…»
Якщо на Діві красувалася так звана баштова корона, що своїми обрисами нагадувала зубчасті фортечні мури, це означало, що богиня постає захисницею міста. Своєю войовничістю й навіть агресивністю, несхитною вдачею Діва нагадує амазонку й напрочуд схожа на Артеміду. Одне з імен індійської Деві, тотожної таврсько-руській Діві — Дурґа, воно якраз і означає «Фортеця». На теренах України ім’я Дурґадеві — «Дурґа-богиня» (у грецькій передачі Тіргатао) засвідчене ще в IV ст. до н.е. Тут його мала цариця-меотянка, дружина сіндського царя Гекатея. Геката, до речі, теж вважається однією з іпостасей Артеміди.
От у цій баштовій короні і криється, як на нас, розгадка Діви-Обиди. Діва зображається з короною, її називають «Богиня з короною». У зв’язку з чим привертає увагу санскр. apida — «корона», «вінець», «діадема», «вінок» (СРС, 92). Вінок-вінець, зокрема, неодмінний атрибут і Діоніса, і Баладеви з Крішною. Вінки — неодмінний атрибут і хороводів пастушок-ґопі довкола Крішни, і купальських обрядів. Тож простежується прямий зв’язок гіпербореянки Опіди, Діви-Обиди «Слова» й санскр. корони-апіди. Із цим компонентом є важливі індійські імена, зокрема, Чандрапіда, Тарапіда, Сур’япіда. Останнє ім’я означає «Діадема Сонця» або «Сонячна корона» — його мав син Парікшіта. Парікшіт в індійському епосі — внук Арджуна, убитий демоном у материнському лоні, але Крішна повернув його до життя. Після війни, описаної в «Махабгараті», він сів на царський престол у столиці кауравів Хастінапурі. Руїни міста збереглись і досі, за 106 км на північний схід від Делі, давньої Індрапрастхи (досл. «Престол Індри»).
Синонімами до apida є санскр. shekhara й mukuta. Поширене в індійській міфології й сучасному іменнику ім’я Чандрашекхара — «Місяцекоронний», «З півмісяцем у короні» на означення Шіви має синоніми Чандрамукута й Чандрапіда (чандра «Місяць»+апіда). Так само ім’я Тарапіда — «Зіркокоронний» (тара «зірка»+апіда) має своїх двійників Тарашекхара й Тарамукута, які вживаються на означення Місяця. Бо Місяць — чоловік зірок і їхній володар. «Океан сказань» кашмірського поета Со<341>мадеви (ХІ ст.) знає два персонажі на ім’я Чандрапіда — царя і царевича. Цей твір частково перекладений й українською, причому тут має місце цікавий збіг. Ім’я Сомадева теж означає «Місяць-бог», а перекладав твір українською письменник Олег Микитенко. Прізвище це, як на нас, споріднене з санскр. mukuta — «корона», «вінець», яке наявне в іменах Тарамукута, Чандрамукута й багатьох інших і є синонімом до санскр. apida й shekhara. Останнє, в свою чергу, споріднене з українським прізвищем Шекера та його похідних, досить рясно засвідчених і в запорозьких козаків, і в сучасних українців.