Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Про схожий «приголомшливий ефект» швидких радостей порівняно зі звичайними радощами (звичайна радість губиться у присутності швидкої радості, наприклад, наркотиків, а ця нова радість таким чином займає її місце) зрештою, говорить і Аристотель[846].
Схоже на те, що в суспільстві, у якому всі живуть у кількаповерхових віллах, окрема людина буде не набагато щасливішою, ніж там, де в кожної родини є лиш один маленький будинок[847]. Здається, що у перспективі нам все одно, скільки всього у нас є чи, навпаки, немає (хоча й ця статистика стала свіжим предметом дискусій)[848]. Проте навіть якщо нам вдасться знайти цю гіпотетичну точку щастя, чи вміємо ми нарешті відпочити в ній і не повзти далі? Промовистою є цитата з «Чекаючи на Ґодо» Беккета»:
Владімір: Треба так казати, навіть якщо це й не так.
Естрагон: То що я маю казати?
Владімір: Кажи: я радий.
Естрагон: Я радий.
Владімір: І я.
Естрагон: І я.
Владімір: Обидва ми раді.
Естрагон: Обидва ми раді. (Мовчанка). А тепер, коли ми всі раді, що нам робити?
Владімір: Чекати на Годо[849].
Здається, існує два способи, як бути по-споживацьки щасливим: постійно нарощувати споживання (для досягнення однієї додаткової одиниці щастя нам потрібно якомога більше матеріалу для споживання) або ж усвідомити, що в нас усього вдосталь. І єдине, чого нам не вистачає, — це самої нестачі.
Якщо економіка втратить свою мету, єдине, що їй лишається, — це зростання. Зростання, яке не знає нічого іншого, окрім самого себе, тому що в нього немає жодної мети, на яку можна було б рівнятися. З цим пов’язано також відчуття непотрібності[850], безглуздості[851] та безпритульності. Біг до мети відрізняється від бігу заради бігу. Якщо ми бігаємо ради самого бігу (jogging), то бігаємо по одному колу, у чому загалом немає нічого поганого, тільки потім не треба дивуватися, що ми нікуди не добігли. Раніше речення «у мене немає часу на сім’ю» вважалася б програшом, проявом нездатності. Сьогодні ж подібні слова вважаються доказом сильної зайнятості, досить часто їх проговорюють, передбачаючи, що це викличе повагу до діяльності дотичної особи. Тоді як Гільгамеш відбирав дітей у батьків силою, ми їх відбираємо в себе добровільно. Ситуація знову нагадує Гільгамеша і його (сьогодні добровільну й абсолютно непотрібну) стіну.
Нестача недостатку
Великий парадокс нашого часу полягає в тому, що нам потрібно (здебільшого штучно) недостаток створювати. Лише в недостатку знаходимо пригоди, а отже, й розваги, і життя загалом. Симптоматично, що з цією метою створено цілу галузь у промисловості: розважальна індустрія — фабричне виробництво розваг і забави, яке часто полягає в симуляції недостатку. Чому? Можливо, тому, що в звичайному житті нам бракує справжньої нестачі. А тому ми, перенасичені всім можливим жителі цивілізації, дивимося у теплі своїх домівок телевізійні пригодницькі програми, де герої страждають від холоду й голоду. Ми забавляємося чужими муками, які б ми хотіли (у певній особливій площині реальності) прожити самі.
Це парадокс: що більше ми будемо ситими й у більшій безпеці, то більше нам хотітиметься штучних розваг і пластикових небезпек. І другий парадокс: дивитися на симуляцію страждань, холоду й голоду в кіно ми можемо лише з позиції надлишку всього й повної безпеки, з попкорном на колінах. Досить складно собі уявити, що такий фільм дивитиметься людина, яка сама живе в скруті (у холоді й голоді).
Можливо, нам бракує саме нестачі, полювання. Це бажання, якого ми прагнемо. Інфляцію споживання описав ще Ксенофонт у діалозі «Гієрон», де тиран стверджує, що зараз йому найгірше, ніж було будь-коли до цього, ще й тому, що в його розпорядженні стільки розваг, що вони його вже більше не тішать. «Що більше різних смаколиків стоїть на столі, то швидше приходить відчуття перенасичення; тому людина, перед якою стоїть надмір різних страв, насолоджується їжею набагато менше, ніж людина, що харчується помірно»[852].
Наш час додає цій мінливій нестабільності нової форми у вигляді дефіцитної економіки, яку б ми дуже хотіли тримати на межі перегріву. Якщо максимальне зростання, ще й будь-якою ціною — це імператив нашого часу, тоді відпочинку нам марно чекати. А коли наше буденне життя втратить смисл, тоді, на думку чеського філософа Яна Паточки, який називає цей стан «нудота як онтологічний статус людства»[853], усе виливається у потребу orgiasdty, тобто універсального вивільнення в пориві екстазу. Нівелювання щоденної стриманості виганяє нас із наших осель (які ми вже навіть не називаємо домом) і спонукає до оргіастичного перебільшення, якому невідоме почуття міри.
846
Аристотель. Етика Нікомахова, 1154a27-1154b9.
847
Схожий приклад запропонував також економіст Корнельського університету Роберт Франк на конференції Understanding Quality of Life: Scientific Perspectives on Enjoyment and Suffering, Princeton University, 1-3. листопада 1996.
848
Stevenson, Wolfers. Economic Growth and Subjective Well-Being: Reassessing the Easterlin Paradox.
849
Беккет С. Чекаючи на Годо / пер. Володимира Діброви // Збірка «Французька п’єса ХХ століття. Театральний авангард». — Київ: Основи, 1993 — С. 380-381.
850
Аристотель стверджував, що в усього, що ми робимо, має бути напрям і смисл, telos. З сучасних джерел див.: MacIntyre, After Virtue.
851
Про без-сенсовність пише відомий психолог Віктор Франкл. Mans Search for Meaning, головно у розділі «The Existencial Vacuum», 106.// В укр. пер. Франкл В. Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі. КСД, 2016.
852
Ксенофонт. Гієрон, або Про єдиновладдя.
853
Паточка. Єретичні есе про філософію історії / пер. І. Мельниченка. — Київ: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2011. — С. 324.