Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Для управління державними фінансами в контексті боргової кризи напрошується простий проект динамічного фіскального правила: сума бюджетного дефіциту та росту ВВП повинна бути рівною чи меншою, ніж константа (скажімо, 3). Іншими словами, якщо прогноз зростання економіки становить 6%, тоді цього року ми повинні згенерувати щонайменше тривідсотковий профіцит бюджету. Якщо ж економіка впаде на три відсотки, дефіцит може досягти шести відсотків ВВП. Дефіцит може виникнути й в погані роки, проте він би мав компенсуватися надлишками в роки хороші.
Таке правило наблизить сучасну практику до Кейнсових принципів і діяло б навіть у притчі про Йосипа й фараона. За останній період зростання у 2001-2008 рр. (тобто протягом семи років) ми досягли неймовірного багатства, і все одно ми відклали дуже мало (тобто здебільшого взагалі нічого) на покриття старих боргів чи на формування запасів на чорний день (який, зрештою, на забарився). Більшість країн, навпаки, продовжували нарощувати свої борги, замість того, щоб робити запаси на чорний день. Така цивілізація обов’язково має змінитися, якщо ж ні — тоді нехай не дивується приходу семи худих корів.
Тільки повільно
Те, що варто би було відкласти й ретельно приберегти до гірших часів (дефіцитна фіскальна політика), ми проїли в часи добробуту. Влітку, коли дерево сухе і його просто заготовляти, розумно було б зробити запаси на зиму. Однак ми всі дрова спалили влітку — а нових на зиму не назбирали. Тобто нам потрібне правило, яке пропонував Йосип фараонові: робімо запаси, коли віє приємний вітерець економічного росту, щоб було з чого доповнювати недостачу в злі часи. А коли вже сформуєш дефіцит, швидко його виплати (найкраще в межах одного виборчого циклу — звучить це наївно, але так було би справедливо). Поки що ця криза не знищила нас як ціле (хоча деякі країни де-факто збанкрутували), проте якщо наступна криза застане нас у великих боргах, її наслідки можуть виявитися справді смертельними.
Нам потрібно змінити основне спрямування економічної політики — і перейти з МахВВП на МіпВВП. Мантрою нашого часу стало максимальне зростання за будь-яких умов та за кожну ціну, хай вже це означало заборгованість, перегрів чи перепрацювання. Замість того, щоб намагатися досягти максимального ВВП, ми б мали шукати такий темп для подальшого розвитку, який будемо здатні утримати. Розвинені країни мали би прагнути до економічного росту в розумних межах, а якщо умови все-таки дозволять нам пришвидшитися, нам не завадило б фіскально об’єднатися і використати отриману енергію для формування фіскальних надлишків, які знизять рівень старих боргів. Ключовий посил звучить так: змінити стиль водіння і не їздити на максимальній швидкості, натомість перейти на мінімальне споживання і поспішати досягти мінімальної заборгованості.
Поспішай робити добро й побачиш, що щастя скоро тебе наздожене.
Джейм Фрімен Клерк
10. Вісь добра і зла та біблія економіки
Ми писали у вступі, що вся економіка, власне, — про добро й зло та про економіку цих відносин[861]. І хоча економісти основного напряму намагаються всіма можливими засобами уникати категорій добра чи зла, оцінювальних суджень, суб’єктивних поглядів і віри, все ще лишається великим знаком питання, чи їм це вдалося — і чи таке взагалі можливо. До речі, бажання економіки (чи й науки загалом) бути поза етикою, рухатися до позитивізму й нейтралітету (бути поза добром і злом) сильно нагадує ті міфічні часи, коли люди не відрізняли добра і зла. Чи не нагадує це нам ситуацію Адама і Єви до того, як вони скуштували плід з Дерева пізнання доброго й злого? Доти вони займали ціннісно нейтральну позицію, не розрізняли добра й зла, нічого про це не знали.
Економіку (і науку загалом) взагалі не цікавить сфера моралі. Та тільки ми більше не можемо втікати від пізнання доброго й злого, тому що зараз ці поняття вже міцно закріпилися в усій нашій поведінці включно з наукою. Важлива частина нашої науки заснована на нормативних, оцінювальних судах, наприклад, що муки[862], бідність, неосвіченість чи соціальна несправедливість — це погано і що їх потрібно позбутися (і позбутися їх мала би наука). Тож чи вся наука й наш прогрес не базуються на надії, що нам вдасться уникнути зла, що ми повернемося до стану блаженства міфічного саду, де панує мир, достаток і гармонія?
861
Wuthnow. Rethinking Materialism, у розділі «The Economic Absorption of the Sacred», 103: «Економіка як моральна сила — це головне джерело добра та зла. Добро (good) — це основна есенція економіки; воно виробляє «товари» (goods), у яких є “певна цінність”».
862
І навіть це не очевидність, як пише, наприклад, святий Іван від Хреста, у якого абсолютно протилежна точка зору щодо страждань: «Оскільки від душевних страждань душа стає благочестивішою, чистішою, мудрішою і обачливішою» (Святий Іван від Хреста. Темна ніч душі).