Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Нам не варто забувати, що ще задовго до свого зародження економіка вже вважалася «понурою наукою» (dismal science). Передусім завдяки Томасові Мальтусу вона не давала більшості населення жодної надії на краще завтра, майбутнє не було таким оптимістичним, прогрес не був лікувальним. І нагадував він (робітничому класу) радше пекло на землі, ніж небо на землі. Досить цікаво спостерігати за тим, як ця колись понура наука в наш час перетворилася в оптимістичну, веселу економіку, яка вселяє надію та вірить у прогрес. До певної міри ми можемо розділити економістів на оптимістів (на нас чекає небо на землі) та песимістів (наближається економічний армаґеддон). Здається, що Мілль і Г’юм були першими оптимістами. Кейнс приєднався до них у 30-х роках ХІХ ст., коли вперше висловив надію, що небо на землі стане можливим уже буквально протягом наступних кількох сотень років. Мовляв, потім настане «найбільша зміна, яка тільки колись була в історії нашого матеріального розвитку». Настане найбільша зміна в матеріальному (і, як побачимо далі, нематеріальному) розвитку людини — постане нова людина, новий, інший Адам, який відпочине й припинить безупинно все підраховувати.
За моїми підрахунками ... у наступному столітті нарешті з’явиться можливість економічні проблеми вирішити чи принаймні намітити їхнє вирішення ... боротьба за виживання була досі основною, найболючішою проблемою людської раси — і не лише її, а цілої біологічної імперії від найпримітивніших форм, які стояли ще біля витоків життя. Ми були буквально створені природою для вирішення економічних проблем. Тож якщо ми вирішимо проблему економіки, наш людський вид втратить своє традиційне завдання. ... ще протягом багатьох століть наша прив’язаність до старого Адама буде настільки сильною, що кожному доведеться працювати, щоб бути задоволеним ... для задоволення старого Адама в нас вистачить три години (роботи) щодня[829].
Як бачимо, Кейнс був ймовірно найбільшим оптимістом з погляду економічного прогресу. Він вбачав в економічному зростанні не лише матеріальне спасіння, але так само, як Девід Г’юм, і моральне відродження, велику зміну «законів моралі»:
Як тільки накопичення багатства перестане бути найважливішим для суспільства, зміняться і закони моралі. Нам вдасться позбутися багатьох псевдоморальних принципів, які керували нами протягом цілих двох століть, від принципів, якими ми найгірші риси людського характеру підвищили до найбільших чеснот... Ми зможемо повернутися до основоположних і безсумнівних принципів релігії та традиційних чеснот — хіть знову стане гріхом, лихварство — проступком, любов до грошей нам остогидне, а тим, хто більше не перейматиметься завтрашнім днем, найкраще вдаватиметься йти шляхами моралі й здорового глузду. Ми знову будемо оспівувати цілі замість засобів й оберігати добро від корисності. Ми будемо оспівувати тих, хто навчить нас, як чесно й добре використати години й дні, як і тих, хто вміє насолоджуватися справжніми радощами, які нам світ пропонує.
Ми будемо возвеличувати квіти землі, які не надриваються від роботи, але й не б’ють байдиків[830].
Для того, щоб протягом одного століття нам вдалося досягнути стану, який Кейнс називає економічним блаженством, нам потрібні чотири речі:
Нашу здатність контролювати суспільство, наше призначення не допустити воєн і громадських заворушень, наше бажання передати в руки науки все, що перебуває в її безпосередньому підпорядкуванні, і темп акумуляції, що забезпечується інтервалом між виробництвом і споживанням. Останнє з перерахованого ми матимемо автоматично, якщо будуть діяти перші три умови[831].
Незважаючи на те, що Кейнс, мабуть, найсильніше вірив в економічне задоволення наших потреб, все ж віра в сприятливий вплив матеріального прогресу властива більшості фігурантів економічного мислення нашого часу. Тому нам потрібно невпинно зростати, бо до раю на землі іншої дороги просто немає.
829
Keynes. Economic Possibilities for Our Grandchildren, 358-373.
830
Keynes. Economic Possibilities for Our Grandchildren, 369.
831
Там само, 373.