Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)

Про характер дій стосовно українського населення польських баз самооборони, проаківських і прорадянських польських партизанських загонів чимало інформації міститься також у матеріалах УШПР, зокрема у звітах багатьох командирів партизанських загонів, спецгруп НКДБ СРСР.

Перші значні радянські партизанські формування з’явилися на території Волині в 1942 р. Це були загони «Баті» (Г. Лінькова), «Дяді Петі» (А. Бринського), «Чорного» (І. Банова), Д. Медведєва, О. Сабурова, С. Каплуна. Незабаром північніше залізниці Сарни — Ковель було створено чи не суцільний партизанський край. У другій половині 1943 р. там, а також загалом на Волині вже діяли з’єднання О. Федоріва Чернігівського, І. Федоріва Рівненського, В. Бегми, М. Наумова, І. Шитова, М. Прокоп’юка, В. Карасьова та інші[517].

Цікаві свідчення про власні контакти з польськими партизанами надав командувач загону «Мисливці» полковник М. Прокоп’юк, що діяв у районі Цуманських лісів у трикутнику Сарни — Рівне — Ковель. Він писав: «З приходом в Цуманські ліси ми вперше в своїй практиці зустрілися з існуванням суто польських військових формувань. В травні 1943 р. їх нараховувалося 4 угруповання, що базувалися на Гуту Степанську і колонію Гали (біля Сарн), в селі Пшебродзь (Пшебраже) і м. Рожище (біля Луцька). Всі вони виникли стихійно, в порядку самооборони від націоналістичних банд ОУН. Польський гарнізон в с. Гута Степанська якоюсь мірою був пов’язаний з радянським партизанським з’єднанням Баті — Григорія Лінькова, що дислокувався північніше залізниці Сарни — Ковель. Друге польське угруповання на півночі — в колонії Гали — орієнтувалося на підтримку з боку німців і останніми було частково озброєне. З приходом туди радянських партизанських загонів і в тому числі радянсько-польських загонів (Собесяка, Сатановського, Куницького) в гарнізонах Гути Степанської і колонії Гали відбувся поділ, внаслідок якого багато поляків пішло в активно діючі проти гітлерівців загони і з’єднання. Ті, що залишилися, викристалізувалися у формування проаківського типу, з притаманною їм практикою лавірування, вичікування та збереження сил. В цьому відношенні типовим був гарнізон в с. Пшебродзь. В ньому нараховувалося до 2 тисяч жителів, з котрих не менше тисячі були озброєні. Пізніше, десь в березні-квітні 1944 р., гарнізон с. Пшебродзь послужив ядром для створення 27-ї Волинської дивізії АК. Сталося це вже після того, як наш загін залишив Цуманські ліси. Впродовж травня — листопада 1943 р. ми підтримували з гарнізоном в с. Пшебродзь (і через нього з гарнізоном в м. Рожище) доволі тісний зв’язок»[518].