ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Утім безпосередня розробка навчальних наборів даних для штучного інтелекту — ніщо, порівняно з даними, які люди викладають в інтернет просто так. Пошуковик Google, фінансові ринки і соціальні мережі, як-от Facebook і Twitter, збирають дані з трильйонів взаємодій між людьми, змішують ті дані в колективний інтелект, на якому можуть працювати алгоритми вузького штучного інтелекту. Фахівець з обчислювальної нейробіології та підприємець у галузі штучного інтелекту Бо Кронін зазначив: «Google досягнула успіху, бо навчилася зі слабким штучним інтелектом виконувати завдання, що, як раніше вважалося, до снаги лише сильному штучному інтелекту (йдеться про логічні висновки і розв’язання задач, тобто функції людського інтелекту). Завдання виконуються за рахунок пошуку відповідностей між новими вхідними даними й архівним масивом зразків, що траплялися раніше»301. Вузький штучний інтелект, що повсякчас потрапляє під обстріл даних від мільярдів користувачів, дедалі більше скидається на сильний. Одне слово, це системи колективного інтелекту, що за допомогою алгоритмів формують колективні знання і рішення мільйонів людей.
Виходить класична концепція «ринку», де, за браку централізованої координації, ціни на товари, вартість робочої сили, наявність покупців і продавців для всіх плодів Землі та продуктів людської винахідливості регулюються «невидимою рукою» (згідно зі знаменитим афоризмом Адама Сміта).
Та чи можна порівнювати «невидиму руку» ринку за участі торговців і споживачів, що мають власні інтереси, із «невидимою рукою» ринку, де комп’ютерні алгоритми всім заправляють і формують інтереси учасників?
Алгоритми не тільки згуртовують інтелектуальні можливості і рішення людей, а й впливають на них та розширюють. Як зазначив Джордж Сорос, сили, що формують нашу економіку, не є ані правильними, ані неправильними: вони лише відображають наші колективні уявлення чи знання. Ми вже говорили про вплив алгоритмів на засоби масової інформації.
Швидкість та масштаби електронних мереж змінюють фінансові ринки, і ми наразі не до кінця розуміємо, як це відбувається. Фінансові ринки, що згуртовують уявлення мільйонів і визначають відповідно до них ціни, схильні до упереджених прогнозів, помилок, спричинених алгоритмами, та маніпуляцій, і це призводить до катастрофічних наслідків. Горезвісний крах фондового ринку Flash Crash 2010 року стався через те, що алгоритми високочастотного трейдингу відреагували на ринкову маніпуляцію одного трейдера, і всього за 36 хвилин індекс Доу-Джонса впав на тисячу пунктів (це майже трильйон доларів ринкової вартості). За кілька хвилин індекс знову піднявся, але лише на 600 пунктів.
Flash Crash засвідчив, що швидкість електронних мереж сприяє дезінформації та нераціональним рішенням. Колись про ціни на товари з Китаю люди дізнавалися зі швидкістю кліперів, потім — зі швидкістю телеграм, а тепер електронні біржові маклери і торговці споживчими товарами тримаються якнайближче до точок присутності (дата-центрів провайдерів високошвидкісного інтернету), щоб виграти мілісекундну перевагу. У цих перегонах люди-трейдери безнадійно відстають. Понад 50 відсотків біржових операцій здійснюються програмами, а не людьми.
У людей без машин тепер практично немає шансів. Майкл Льюїс, автор книжки Flash Boys про високочастотний трейдинг, розповів про це в інтерв’ю з ведучим радіопередачі Fresh Air Національного громадського радіо США Террі Ґроссом: «Якщо я дізнаюся про зміну ціни раніше за всіх, якщо я дізнаюся про зростання чи падіння курсу акцій раніше за вас, то можу діяти швидко... Це так, ніби я знаю результат кінних перегонів ще до того, як вони відбулися... Часова перевага у високочастотному трейдингу є настільки малою, що йдеться буквально про мілісекунду. Кажуть, людина блимає оком за 100 мілісекунд, отож треба діяти за одну соту цього часу, і комп’ютеру це цілком до снаги»302.
Льюїс пояснив, що внаслідок цього ринок розділився на два табори: здобич і хижаки; люди, готові інвестувати в компанії, і люди, які використовують перевагу у швидкості, щоб їх випереджати — купувати акції, перш ніж це встигнуть зробити звичайні трейдери, а потім перепродавати дорожче. Ті хижаки — насправді паразити, які не приносять ринку користі й лише використовують його як власне джерело живлення. «Фондовий ринок — це фальшивка, — сказав Льюїс в інтерв’ю. — Суцільне ошуканство для зиску вузького кола інсайдерів. Ошуканство, що дозволяє фінансистам Волл-стрит, банкірам, біржовим маклерам і високочастотним трейдерам збагачуватися за рахунок звичайних інвесторів».