Пастка на дурнів

Ніхто його не любить. Генерал Бидл ставиться до нього препаскудно, хоча генерал Штирхер ставиться до нього чудово, щоправда, в цьому Пескарт не певен, оскільки полковник Паршіл, ад’ютант генерала Штирхера, безперечно, має свої амбітні плани і, можливо, кує йому лихо разом з генералом Штирхером при кожній нагоді. Хороший полковник — то мертвий полковник, вирішив він (за винятком, ясна річ, його самого, полковника Пескарта). Єдиний полковник, якому він довіряє, був полковник Мудас, але й той, певно, був у змові зі своїм тестем. Майла, звичайно, можна вважати одним з великих «кроків до мети», хоча той факт, що Майлові літаки розбомбили його власний авіаполк, слід, напевне, віднести до жахливих «махів та хвостів», хоча Майло кінець кінцем утихомирив бурю протестів, коли назвав колосальну суму чистого прибутку, одержаного синдикатом завдяки цій угоді з ворогом, і переконав таким чином усіх маловірів, що скидання бомб на власну живу силу й техніку було насправді вельми моральною й зисковною бойовою операцією на пожиток приватної ініціативи. І все-таки полковник не був до кінця упевнений щодо Майла, бо того весь час зманювали до себе командири інших полків; до того ж на шиї в полковника Пескарта все ще висів той паскудний Вождь Зелений Вуж, котрий, як доводив цей паскудний ледацюга капітан Гадд, був особисто причетний до пересунення лінії фронту на карті під час Славетної Облоги Болоньї. Полковникові Пескарту взагалі подобався Вождь Зелений Вуж, бо він, як тільки напивався п’яний, завжди двигав у пику цьому паскудному полковнику Мудасові, варто було тому опинитися під рукою. Полковник Пескарт полюбив би Вождя ще більше, коли б він почав двигати у пику й підполковникові Порку, бо цей — паскудний розумник.

У штабі двадцять сьомої повітряної армії завівся якийсь злостивець, котрий почав повертати полковникові Пескарту його рапорти, всіявши їх єхидними зауваженнями, і підполковник Порк тут же підкупив тамтешнього кмітливого писаря на ім’я Зелензим, щоб той допоміг з’ясувати, чия це робота. Втрата літака над Феррарою при повторному заході на ціль, що не кажи, не принесла йому жодних лаврів, а як згадати той другий літак, що розчинився без сліду в хмарі… А його він навіть не записав під відповідним титлом у своїм блокноті! Полковник аж упрів од напруги, намагаючись пригадати, а чи не зник там, у хмарі, разом із тим другим літаком і Йоссар’ян, але скоро зметикував, що навряд чи Йоссар’ян зник у хмарі разом із тим літаком, бо інакше хіба ж міг би він зараз вештатись по базі й розпускати стільки смороду через якихось нещасних п’ять зайвих бойових вильотів?!