Переможець отримає все

Ольга якось так схлипнула й затулила обличчя руками. Дверцята чорного гіганта відчинилися з обох боків, і звідти неквапно почали вибиратися люди, також спантеличені несподіваним зіткненням. Це, звісно, був не «Мадяр», але наслідки зустрічі з ним претендували на серйозність. Двоє чолов'яг із джипа вже прямували до «Октавії». Визирнувши на мить з-під власних долонь, дівчина тихо промовила:

— О, Боже… кінець…

— Перелазь, — коротко кинув їй Віктор, схопивши її під пахви і смикнувши собі на коліна.

А вона робила все автоматично, напевно, завдяки жіночому інстинкту коритися у скрутних ситуаціях сильнішому. Вилізши з-під неї, мало не зламавши ногою важіль передач, він вимкнув освітлення й запустив мотор. Хлопці, які повилазили з джипа, нерішуче зупинилися на півдорозі. Споровши шинами мерзлу бруківку, «Октавія» смикнулася назад. Віктор крутонув кермо і вдарив по гальмах. Машину розкрутило на сто вісімдесят, і він знову втиснув у підлогу акселератор. Напевно, досі на ній ще так не їздили. Хлопці ззаду притьмом заскакували у свій понівечений джип.

Розвернувшись на найближчому перехресті, він помчав у зворотному напрямку. Відразу ще один поворот направо — туди, де вільно. Тільки б відірватися! Але там також сиділи не тумаки. Потужний пучок світла вислизав з-за повороту кожного разу. Ця гонка незнайомим містом не могла бути нескінченою. В них, звісно, є мобілки, зараз зв’яжуться з кимось, хто ближче, і тоді спробуй вирватися. Є кінець-кінцем і наряди ДАІ — усі підстави вгрузнути серйозно. Знову бульвар — той самий? Наче забігайлівок менше…

Знизивши швидкість, він дав себе наздогнати, а потім раптово виїхав на бровку, втрапивши якраз між двома кучугурами. Це виявилося несподіваним для переслідувачів, і вони пролетіли повз нього, не в змозі зробити те саме, оскільки вже почалася металічна загорожа. Заскреготавши колесами, «Октавія» продерлася крізь стрижені кущі й виїхала на засніжений газон. Джип розвертався, збираючись і собі туди, а Віктор, об’їхавши дерево, погнав тим самим газоном углиб бульвару. Переслідувачі опинилися на роздоріжжі, не знаючи, що він замислив, і коли вирішили, що «Октавія» зібралася вискакувати на проїзну частину десь далі, Віктор звернув у якесь подвір’я. На щастя, там нікого не було. Крутий схил з деревами виходив до сусіднього будинку, і вони, перелетівши через кучугуру, об'їхали його й вирулили на ще якусь вулицю. Кілька поворотів на максимально допустимій швидкості — і «Октавія» виїхала на вулицю з інтенсивним рухом. Довелося стояти кілька секунд. Ольга оберталася, притискаючи руки до грудей і щось шепотіла лише губами. Джипа видно не було, і вони влилися в потік транспорту. Віктор їхав навмання, переїжджаючи трамвайні колії й пірнаючи у вузькі провулки. Невдовзі вони переїхали Дніпро і, занурившись у якийсь відносно новий мікрорайон, заїхали за великий будинок і зупинилися на майданчику для паркування. Віктор заглушив мотор.