Хроніки Амбера : у 2 томах. — Т. 1 : П’ятикнижжя Корвіна

Зараз Бенедикт не приховував, що не довіряє мені. Я гадав, що самого цього вже було б достатньо, щоб не видавати інформацію, яка, на його думку, зовсім не стосувалася мене. Дідько, якби я опинився на його місці, то також не довіряв би такому, як я! Але я маю стати останнім дурнем, щоб викласти все відразу. Адже були й інші ймовірності.

Можливо, Бенедикт планував розповісти мені подробиці Брандових гостин згодом, наодинці. А особливо, якщо там ішлося про те, що він не хотів би переповідати в присутності всіх, особливо потенційного Брандового вбивці.

Або ж — така можливість завжди існувала — саме Бенедикт стояв за всім цим. Мені б навіть не хотілося думати про наслідки такого повороту. Я служив під командуванням Наполеона, Лі й Макартура, тож умію цінувати стратегів і тактиків. Бенедикт втілював обидві іпостасі — та в обох був найкращим. Недавня втрата правої руки зовсім не зменшила його стратегічного хисту й не погіршила бойові навички. Якби останнього разу мені не поталанило, він би порубав мене на шматочки через те непорозуміння. Ні, мені б точно не хотілося, щоби злочинцем виявився Бенедикт, і я зовсім не збирався витягувати з нього те, що він бажає наразі приховати. Міг лишень сподіватися, що брат приберігає таємницю на потім.

Тож я вдовольнився його відповіддю — «І все» — та вирішив перейти до інших питань.

— Флоро, — мовив я, — коли я вперше навідав тебе після аварії, ти сказала дещо, чого я досі не збагнув. Небавом після того я мав безліч часу, щоб обміркувати багато всього, тож у спогадах натрапив на твою думку, і вона мене здивувала. Досі не розумію її. Чи не була б твоя ласка пояснити, що ти мала на увазі, коли казала, що Тіні містять значно більше жахіть, аніж ми здатні уявити?

— Якщо чесно, я не дуже пригадую, коли казала таке, — відповіла Флора. — Але, певно, так і було, раз це справило подібне враження. Насправді ти знаєш, про який ефект я казала: Амбер виступає чимось на кшталт магніту для прилеглих Тіней, притягуючи об'єкти крізь них; чим ближче ти до Амбера, тим легше долати шлях, навіть для гостей із Тіней. Попри те, що між самими Тінями постійно відбувається матеріальний обмін, ефект значно потужнішає, коли йдеться про Амбер — адже процес стає однобічним. Ми завжди стежимо, щоб сюди не прослизнуло нічого підозрілого. А за кілька років до твого одужання значно більше дивностей, аніж зазвичай, опинялися в околицях Амбера. І були вони незмінно небезпечними. Багато хто — знайомі істоти із сусідніх королівств. Однак із часом гості почали прибувати з дуже віддалених місцин. Приходило навіть те, що було для нас цілком незнайомим. І жодної причини для подібної міграції небезпек не вдавалося знайти, хоча ми шукали ретельно. Що ж могло їх штовхати до нас? Іншими словами, багато всього неймовірного приходило крізь Тіні.

— Це почалося ще тоді, коли батько був при справах?

— Так. Кажу ж, за кілька років до твого одужання.

— Зрозуміло. Чи бачить хтось імовірність зв'язку між такою ситуацією і татовим від'їздом?

— Звісно, — відповів Бенедикт. — Я досі вважаю, що на те була причина. Він пішов, щоб з'ясувати істину або шукати підмогу.

— Але це тільки теоретично, — заперечив Джуліан. — Ви ж знаєте, яким він був. Ніколи нічого не пояснював.

Бенедикт знизав плечима.

— І все ж, то логічний висновок, — зауважив брат. — Батько часто висловлював занепокоєння цими, назвімо їх, міграціями почвар.

Я витягнув Козирі з футляра — останнім часом узяв за звичку носити колоду з собою. Дістав Козир Джерарда й уважно придивився. Коли я робив це, інші змовкли, спостерігаючи за мною. За кілька секунд встановився контакт.

Джерард досі сидів на стільці, поклавши на коліна меч. Він ще вечеряв. Коли відчув мою присутність, то проковтнув їжу і мовив:

— Так, Корвіне? Чого ти хочеш?

— Як там Бранд?

— Спить, — відповів Джерард. — Його пульс став трохи сильнішим. Дихання також рівне. Зараз іще зарано...

— Я знаю, — відповів я. — Насамперед хочу перевірити, чи пам'ятаєш ти про дещо. Чи не здавалося тобі перед від'їздом тата — зі слів або вчинків — що його подорож пов'язана зі зростанням кількості Тіньових істот, які пролазили в Амбер?

— Це, — встряв Джуліан, — називається навідним запитанням.

Джерард витер рота.

— Так, гадаю, може бути зв'язок, — відповів він. — Здавалося, тато знервований, чимось переймається. І він справді говорив про всіляких істот. От тільки ніколи не стверджував, що то його головна турбота... чи що його турбує щось зовсім інше.

— Наприклад?

Він похитав головою.

— Будь-що. Я... так... так, є ще дещо, про що тобі, можливо, варто знати, і байдуже, важливо це чи ні. Незадовго після зникнення батька я спробував з'ясувати одну річ. Насправді я був останнім, хто бачив його до від'їзду. Щодо цього я певен. Тоді весь вечір я провів у палаці — готувався до повернення на флагман. Тато пішов до себе годиною раніше, я затримався у кімнаті охоронців — грав у шашки з капітаном Тоденом. Оскільки наступного ранку ми відпливали, я вирішив прихопити з собою книгу. Піднімаюся в бібліотеку, а тато сидить за столом, — Джерард кивнув головою в тому напрямку. — Він проглядав якісь старі книги і досі не змінив убрання. Коли я увійшов, кивнув до мене. Я сказав, що просто заскочив по книгу. А він на те мовив: «Ти прийшов у правильне місце», — й продовжив читання. Доки я проглядав полиці, він сказав щось про те, що не може заснути. Я обрав книгу, побажав йому: «На добраніч», — почув від нього: «Вдалого плавання!» — і вийшов. — Він знову опустив очі. — Та певен, що тієї ночі він носив Судний Камінь, що я бачив його так само чітко, як зараз бачу на тобі. А ще не сумніваюся, що раніше того вечора його на батьковій шиї не було. Тривалий час по тому я гадав, що тато забрав кулон із собою, куди б не пішов. У його покоях не було жодної ознаки того, що він переодягався. І я не бачив Каменя доти, доки вас із Блейзом не розбили під час нападу на Амбер. Тоді його носив Ерік. Коли я запитав у нього про походження кулона, він стверджував, що знайшов його в батькових кімнатах. Не маючи змоги довести протилежне, я прийняв його версію. Однак вона мене ніколи не задовольняла. Твоє запитання — і Судний Камінь на твоїй шиї — повернули мої сумніви. Тож я подумав, що ти маєш краще знатися на тому.