Чому Захід панує - натепер

Близько 700 року до н. е. двір Чжоу майже не мав стосунку до герцогів, графів, віконтів та маркізів колишніх колоній (одне давнє джерело каже, що їх було вже 148). Провідні "васали" далі казали, що діють від імени короля Чжоу, але насправді билися один з одним за першість і, не питаючи свого начебто володаря, укладали й розривали угоди на свій розсуд. 667 року до н. е. маркіз Хуань з Ци, що тимчасово мав перевагу, навіть зібрав своїх суперників на конференцію, де вони визнали його своїм провідником (хоча й далі воювали з ним та з усіма іншими). Наступного року маркіз Хуань так залякав короля Чжоу, що той призначив його ба, "сюзереном", що мав (теоретично) представляти інтереси Чжоу.

Маркіз Хуань заробив таке становище здебільшого тим, що захищав слабші держави від нападів народів, що їх вони вважали чужими, — жуни та ді на півночі та групи, відомі, як мань, на півдні. Проте головний (і, безперечно, ненавмисний) наслідок цих війн був доволі подібний до фінікійської та грецької колонізації західного Середземномор'я — жуни, ді та мань посунули до осередку й надзвичайно його збільшили.

У сьомому сторіччі до н. е. держави, розташовані уздовж північного краю осередку, залучили жунів та ді до союзу й закріпили його шлюбами. Багато лідерів жунів та ді вивчили літературу Чжоу й свідомо приєднувалися до прикордонних держав, як-от Ци, Цзинь та Цинь, що значно побільшали. У сьомому сторіччі частина мань у війнах з Цзинь та Ци створили на півдні свою велику державу, Чу. Близько 650-х років до н. е. Чу була повноправним членом міждержавної спільноти, її представники брали участь у конференціях і, великою мірою подібно до сеґестійців та римлян за Заході, що оголосили себе нащадками Енея, провідники Чу почали казати, що вони, так само як інші держави східного осередку, колись були колонією Чжоу. Окрема матеріяльна культура Чу, що поєднувала осередкові елементи з південними, постала близько 600 року до н. е.

Чу набули такої могутности, що 583 року до н. е. держава Цзинь вирішила укласти союз з іншими народами мань і збудувати ворожий табір в тилу Чу. 506 року держава У, учасниця цього союзу, набула такої сили, що спромоглася розтрощити армію Чу. Фактично вона стала такою сильною, що 482 року маркіз Цзинь поступився статусом ба віконтові Фучаю з У — а той, подібно до королів Чу, одразу почав претендувати на походження з Чжоу. Але натоді набула могутности ще одна південна держава, Юе. Її віконти намагалися здолати короля У ідеологічно й проголосили своє походження від династії Ся, найдавнішої з усіх. 473 року до н. е., після того, як віконт Фучай з У повісився, коли військо Юе оточило його столицю, віконт Юе перебрав на себе місце/титул ба. Попри політичний розпад східний осередок поширювався так само драматично, як і західний.