Піонери або Біля витоків Саскуеханни

— Скаргу на Шкіряну Панчоху? — скрикнула Елізабет, підхопившися з канапи.

— Заспокойся, дитя моє. Якісь дрібниці, запевняю тебе. Здається, я здогадуюсь, у чому річ. Повір мені, Бесс, я не дам скривдити твого рятівника. Бенджаміне, хай містер Дулітл увійде.

Батькова обіцянка заспокоїла Елізабет, але очі її так і прикипіли до сільського архітектора, що негайно скористався з дозволу увійти.

Нетерпіння Гайрама все минуло тієї ж миті, як він потрапив до кімнати судді. Привітавшись з суддею та його дочкою, він сів на стілець, куди вказав йому Мармедюк, і з хвилину сидів мовчки, пригладжуючи пряме чорне волосся та прибравши дуже поважний вигляд, як того, на його думку, вимагала його посада. Нарешті він почав:

— Я чув, що на міс Темпл напали на горі пуми, й вона чудом врятувалася?

Мармедюк лише злегка кивнув головою, але нічого не сказав.

— Згідно з законом за скальпи пум мисливцеві належить премія, — вів далі Гайрам. — Шкіряна Панчоха непогано заробив.

— Я подбаю, щоб він дістав винагороду, — відповів суддя.

— Так, так, звичайно, ніхто не сумнівається в щедрості судді. До речі, може, судді відомо, що вирішив шериф: будемо ставити внизу під кафедрою аналой чи лаву дияконів?

— Останнім часом він зі мною про це не говорив.

— Так, так… Гадаю, судове засідання цього разу буде досить нудне. Я чув, що Джотем Рідл і той чоловік, який купив у нього поруб, домовилися вирішити суперечку третейським судом, тож лишиться тільки дві справи.

— Це дуже добре, — озвався суддя, — бо мені завжди неприємно, коли наші поселенці марнують свій час і гроші на сутяжництво. Сподіваюсь, Джотем справді не стане доводити справу до судового розгляду.

— Та, мабуть-таки, він обмежиться третейським судом, — сказав Гайрам і додав непевно, хоч суддя добре бачив, що він прикидається: — Здається, Джотем хоче, щоб я був одним із суддів, а відповідач просить, щоб другим суддею був капітан Голлістер, ну, а ми з капітаном уже майже домовилися, що третім буде сквайр Джонс.

— Чи є злочинці, які чекають суду? — запитав Мармедюк.

— А ті, що звинувачені у фальшуванні грошей, — відповів мировий суддя. — Оскільки вони спіймалися на гарячому, то лишається тільки винести їм вирок.

— Авжеж, я й забув про тих людей… Сподіваюсь, більше нікого немає?

— Є ще справа про образу словами й загрозу фізичним насильством — сварка була минулого Дня Незалежності, але до бійки не дійшло, отже, я не певен, чи суд розглядатиме її. Ще я чув, нібито порушено закон про полювання в заборонений період і вбито оленя.

— Неодмінно притягнути порушника до відповідальності! — вигукнув суддя. — Я наполягаю, щоб цього закону дотримувалися неухильно!

— Звісно, звісно, я був певен, що ви так на це й подивитеся. Власне, це одна з причин моєї появи тут.