Україна-Русь. Книга друга. Князі Галицькі-Острозькі
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Навчальна книга — Богдан
- ISBN: 978-966-10-4199-7
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга друга. Князі Галицькі-Острозькі». Краткое содержание книги:
У правдивому світлі трактуються воєнні баталії, дипломатичні кроки та державні інтереси тогочасних країн — наших близьких і далеких сусідів.
Для широкого кола читачів.
Як годиться королю, батькові вітчизни,
Спохопився, щоб одбить меч поганський, грізний.
Двір свій швидко відіслав жовнірству в підмогу,
Щоб Поділля захистить, укріпить залоги.
Також шляхта й рицарство руське родовите
Виступали, щоб татар спільно погромити.
Костянтин, як гетьман-князь, спішно вирушає,
Він литвинів, волинян під рукою має.
Сил татарських двадцять п’ять тисяч, а чи й більше
На лічбі тоді було, злих, щонайлютіших.
В руськім краї немалі учиняли шкоди,
Бо ж сам цар Менглі-Гірей ними верховодив.
Аж під Білки вже було підійшли загони,
Коли гетьман польний там став на оборону.
Він сім сотень до ноги вибив бусурманів,
Нашим мужності додав, настрахав поганих;
Ані жодного живим звідти не пустили,
Бідних бранців весь полон в цілості відбили…»
[44, с. 524–525].
За текстом зрозуміло, що поему написала людина-патріот Польського королівства. Спочатку віддала належне польському королю і королеві, які зобов’язані були дбати про вітчизну — організувати відсіч кримським татарам.
Автор поеми чітко вказав кількість татарського війська на чолі з ханом, що прийшло грабувати Поділля. Орда налічувала 25 тисяч вояків. Послухаємо далі:
«Як звитяжців у бою слава увінчала,
Молодці довкола них гуртуватись стали.
Польське й руське військо теж довго не барилось,
А побіля Вишнівця в полі розложилось.
Із Литви князь Костянтин три тисячі добрих
Мужніх воїнів привів, битися готових.
Князь Михайло з Вишнівця був при нім з синами
Й князь Андрій із Збаража, котрі над військами
Теж могли гетьманувать, але Костянтина
Визнано було всіма гетьманом єдиним.
Гетьман польний Станіслав, рицар славний, мужній,
Що під Білками татар знищив осоружних,
По звитяжстві осмілів і з полком хоробрим
За ордою назирав, допікав їй добре.
Костянтин з коронними військ проводирями
Раду радив, як узять верх над ворогами.
Більшій силі хитрість звик він протиставляти,
Бусурман стрічав стократ, знав, як подолати.
На свій досвід бойовий гетьман покладався,
Та охоче й до порад добрих дослухався.
Мудру раду дав усім гетьман іменитий,
Розказав, як нападать, як гонить, як бити.
Зі сторожі уночі спішно, в пильній справі
Гетьман польний Станіслав заявився в табір,
Вість приніс: Менглі-Гірей став кошем хижацьким,
Можна тихо підступить, вдарити зненацька.
Дуже втішна новина, тож усі, хто слухав
Звістку ту при гетьмані, піднеслися духом.
Славою окритись чи за вітчизну вмерти
Кожен кинутись у бій поривався першим.
Як побачив Костянтин хіть таку до бою,
Скоро військо поєднав — Польщу із Литвою.
Із волинцями усіх стало десь шість тисяч,
Випадало кожному із десятком биться.
Рушили із Вишнівця, вийшли на дорогу,
Але спільний той похід спричинив тривогу.
Сварка в гетьманів зайшла: як бій починати,
Хочуть Польща і Литва наперед ставати.
Костянтин Острозький сам хоче першим бути,
Бо не раз громив татар, вивчив їхні штуки.
Вік на тому стратив свій, знав за їхню справу,
Був свідомий, де, які на коші застави.
Мовив: першим поведе він своїх бувальців,
А ще — сила в кулаці, не в окремих пальцях.
Чи ж поляки уперед можуть наступати,
Як за хитрощі татар де ж їм певно знати?
А коли б щось негаразд з першими вчинилось —