Україна-Русь. Книга друга. Князі Галицькі-Острозькі
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Навчальна книга — Богдан
- ISBN: 978-966-10-4199-7
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга друга. Князі Галицькі-Острозькі». Краткое содержание книги:
У правдивому світлі трактуються воєнні баталії, дипломатичні кроки та державні інтереси тогочасних країн — наших близьких і далеких сусідів.
Для широкого кола читачів.
Строю бусурманського сильно потіснила.
На татар ударили, що в’язнів пильнували,
Всіх поган до одного на коші поклали.
Розв’язали бранців, ті піднімають руки
З плачем в небо, бо страшні витерпіли муки.
Інші один одного скоро розв’язали,
Із нужденних бідаків воїнами стали.
Той сокиру, а той кий чи дубець хапає,
На проклятих бусурман люто нападає.
Ті, що в щастя, що у міць втратили надію,
Утікають хто куди, з переляку мліють,
Мчать полями врізнобіч, наші доганяють,
Втікачів до переправ хлопи не пускають.
По довколишніх полях труп, де глянь, валявся,
Рідко хто вцілів, без ран до орди подався.
Царик сам заледве втік, старшії мурзове
Всі побиті, й царський зять, й цариків аж троє.
Двадцять п’ять тисяч прийшло, мало повтікало,
З наших в битві близько ста нагла смерть спіткала.
Через добрих гетьманів так Бог дивно справив,
Що не міць, а праведних захистив, уславив.
Вибавили весь полон з дітками, з жінками,
Десь шістнадцять тисяч всіх із чоловіками.
Десять тисяч здобули коней після бою
Та шатрів, верблюдів, шат, незліченно зброї.
В лопушанськім полі, де битва відбулася,
Так земля поганською кровію впилася,
Що без гною довгий час ті поля родили
Й у голоднії літа орачів живили.
І тепер, бува, орач дивиться під ноги
І дивується, що спис, знівечений, довгий
Вивернув, або сайдак, ратище іржаве,
А чи шапку, чи стрілу, чи шишак кривавий».
[44, с. 524–530].
Читаючи поему, можна встановити кількість воїнів з обох сторін: татарів на чолі з Менглі-Гіреєм прийшло 25 тисяч, військо князя Костянтина — 6 тисяч. Слід обов’язково врахувати, що татарська кіннота була, переважно, легкою, в той час як польська та лицарська, здебільша, — важкою кавалерією. Тобто важкоозброєний кавалерист в латах, маючи підтримку, міг протистояти кільком легкоозброєним татарським вершникам.
Тому рішення руського (українського) князя Костянтина щодо суперечки між поляками та литовцями стосовно першості у нападі на татар було цілком закономірним. Звернімо увагу на розташування військових сил у цій битві:
«На чолі, по праву руч, сам стає з Литвою…»
Тобто праве крило військових сил князя Костянтина, найбільш наближене до кримських татар, зайняла литовсько-руська легка кавалерія.
«Кам’янецький Миколай, воєвода знатний, /Поряд став…»
В центрі були поставлені русько-польські загони Кам’янецького (на Смотричі) воєводи Миколая, підсилені польською шляхтою та руським (українським) панством. Послухаємо:
«А щоб за середину менше буть в тривозі,
Якміцніше укріпив, — шляхта, панство стало…»
На мою думку, центр був змішаний. Там стояла легка й важка кавалерія.
Лівий фланг війська князя Острозького закривала важка польська кіннота.
«Польських кінних шикував у лівому розі…»
Тому закономірно, що Менглі-Гірей завдав головного удару по правому крилу війська Костянтина Острозького тільки частиною свого війська, яка зібралася та була боєздатна.
«Костянтин на все в бою око має пильне,
Добре бачить — вороги налетіли сильні.
До поляків верхівців вислано нагально,
Щоби збоку на татар вдарили навально…»
Звичайно, удар збоку важкої польської кавалерії по татарах повністю ліквідував їхню чисельну перевагу. А оскільки битва відбувалася вночі і хан Менглі-Гірей не мав можливості, навіть орієнтовно, встановити кількість війська князя Костянтина, то єдино правильне, що він міг учинити, це зібрати всі військові рештки, разом з охороною коша, і кинути їх саме на князя Костянтина. Певно, йому доповіли, що той очолює праве крило свого війська.
«Як поляки вгледіли, що на Костянтина