Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
Вона знову тихо заплакала, і він пригорнув її до себе, погладжуючи її довге волосся. Усі слова скінчилися. Змучені, вони нарешті заснули й кілька разів прокидалися до світанку. Він мав уставати, але вона схопила його за руку й стала ніжно благати:
— Іще раз будь моїм законним чоловіком.
І знову він кохався з нею з вишуканою ніжністю, його губи смакували її солодкі груди, живіт, стегна. Він ніжно увійшов у неї, і вони швидко досягай найвищого обопільного задоволення. А потім, як і завжди, він знову налився силою всередині неї. Цього разу Френсіс не поспішав, до останнього насолоджуючись її прегожим тілом. Відтак вони знову заснули.
Коли Катріона вдруге прокинулася, він уже встав і перед каміном парувала гаряча ванна. Не кажучи ані слова, вона підвелася й викупалася. Унизу Босвелл розставляв на столі холодну шинку, вівсяні коржі та коричневий ель. Вона спробувала погризти коржа, але той на смак був, наче попіл, і Кат змогла проковтнути його, лише запиваючи гірким елем. Вона почувалася холодною, немов лід. Нарешті граф промовив:
— Щоб вчасно зустрітися із Сенді, ми маємо вже виїжджати. — Вона звела на нього свої прегожі листяно-зелені очі, і в них відбився біль. Граф схопив Катріону в обійми, його губи накрили її вуста, приглушуючи крик, готовий із них вирватися. На мить він розчинився в її ніжності, а коли губи Кат розтулилися під його губами і її теплий подих увійшов до нього в рот, він застогнав.
Раптом вона випручалася і, вибігши надвір, скочила на свого коня. Якусь мить він не міг ворухнутися. Потім схаменувся й приєднався до неї.
День був сірий, повзли грізні хмари. Тут і там дерев уже торкнулися барви осені. Вони мали зустрітися на околиці міста Тевістхед, біля перехрестя Сент-Кутберт. їхали мовчки. Хоча Катріоні так багато хотілося сказати своєму коханому, вона не здужала говорити.
Геркулес, лорд Гоум і його люди чекали на них. Френсіс Гепберн потиснув руку свого друга.
— Ти потурбуєшся про неї, Сенді? Дивися, щоб вона не накоїла ніяких дурниць. — У його голосі вчувалося майже благання, і Александер Гоум мовчки кивнув. Босвелл спішився. Він зняв Кат із її коня. Одну нескінченну мить вони стояли, дивлячись одне на одного. Він ніжно взяв її обличчя у свої долоні.
— Ти берегтимеш себе?
— Так.
— І ти не звинувачуватимеш у цьому Ґленкірка? Він бажає тобі щастя й згоден був задля нього втратити тебе.
— Я знаю.
— І не дозволяй Джеймі зрозуміти, що він виграв.
— Господи, авжеж, ні! — вибухнула вона.
— Я кохаю тебе, Катріоно Майрі. Хоч би що сталося, пам’ятай про це.
Його обпік погляд коханих листяно-зелених очей.
— Я кохаю тебе, Босвелле, і, хоч би що сталося, я завжди залишатимуся твоєю. Джеймс може силоміць повернути мене до Ґленкірка, але він ніколи не зможе змінити моїх почуттів. Я ніколи не перестану тебе кохати. — Вона притягла до себе його лице, пристрасно поцілувала, а потім швидко скочила на свого коня й помчала чвалом.
Вражений Гоум поглянув на графа Босвелла, а потім наказав своїм людям їхати за графинею. Якусь мить Френсіс Гепберн спостерігав за ними. Аж раптом його широкі плечі затремтіли, і Геркулес почув сухі уривчасті ридання. Він стояв, безпорадний, не уявляючи, що робити. Він ніколи не бачив, щоб Френсіс плакав.
Не в змозі вигадати нічого кращого, Геркулес поклав руку на плечі товаришеві.
— Ну ж бо, Френсісе, їдьмо додому.
Френсіс Гепберн повернувся до брата, і порожнеча в його очах змусила Геркулеса мимоволі відхитнутися.
— У мене більше немає дому, Геркулесе, — сказав Босвелл. — Вона була моїм домом… а тепер її немає.
Частина IV
Кат Леслі
Розділ 34
Мрячив дощ, не вщухаючи, але Кат наполягла на тому, щоб їхати просто до Единбурга. Вона відмовилася ночувати в заїзді, натомість вони двічі зупинялися, щоб Гоум і його люди могли освіжитися й спорожнитися. Катріона нічого не їла, але випила чашу вина, до якого лорд Гоум доручив шинкареві підмішати яєць і прянощів. Кузен Гоума, що їхав у їхньому гурті, зазначив:
— Сподіваюся, ти довезеш її до Единбурга живою. З Босвеллом позаду й королем попереду… Не хотів би я, Сенді, опинитися на твоєму місці, якщо з нею щось станеться.
— Вона туди дістанеться, — відповів похмуро лорд Гоум. — Хоча б для того, щоб із дорогою душею плюнути в обличчя короля. Вона хоробра дівчина, ця Кат Леслі.
У холодну досвітню пору вони дісталися до Единбурга. Тут лорд Гоум наказав уже зупинитися.