Любов дика та прекрасна

Голова в неї йшла обертом, серце калатало, у вухах відлунювали уривчасті схлипування, і поступово вона зрозуміла, що це плаче вона. Босвелл узяв її в обійми й погойдував назад і вперед. Він і сам був на межі. Аж раптом усвідомив надзвичайно ясно, що через кілька годин ця жінка піде з його життя, можливо, назавжди.

Поступово їхнє дихання заспокоїлося. Вона відкинулася на подушки та притягла коханого до грудей.

— Чому ти чекав аж до сьогодні, не робив цього зі мною раніше, Френсісе? — Він нічого не казав, і вона провадила далі: — Це все так просто для вас, чоловіків. Ви живете за суворим кодексом честі, у якому немає місця для почуттів. Завтра ти віддаси мене Сенді Гоуму, який передасть мене Джеймсові Стюарту, а цей, можливо, спробує стати зі мною до любощів, перш ніж віддати мене Патрикові Леслі, який любитиметься зі мною, бо я його дружина й він має на це законне право. Ти шкодуватимеш, що втратив мене. Сенді Гоум шкодуватиме, що саме така роль дісталася йому в цій драмі. Джеймі відчуватиме жагу до мене з легким присмаком провини, але недостатнім, щоб припинити це жахіття, на яке він перетворює наше життя. А Патрик буде тривожитися через моє повернення й намагатиметься приховати це від мене, показуючи свою владу.

А де я у всьому цьому? Я знову залишаюся самотня, доки ви всі граєтесь у свої ігри честі. Свою ж честь я мушу віддати чоловікові, якого не люблю, мріючи бути з тобою, Босвелле. Ви всі такі шляхетні. То чому жя зрештою почуваюся повією? Я б краще померла, але навіть це мені не дозволено.

— Не варто бажати смерті, — хрипко прошепотів Босвелл. — Єдине, що допомагає мені залишатися при здоровому розумі серед усього цього, — розуміння, що ти будеш жива й здорова з Іленкірком. — Підвівшись, він дивився на неї, його блакитні очі сердито поблискували. — Мені байдуже про мою честь, і якби я думав, що ми зможемо побудувати наше життя на уламках наших сімей, я забрав би тебе просто сьогодні! Ти могла б бути щасливою, знаючи, що ми знищили Ґленкірк, Сайтен і Ґрейгевен? Ні, кохана, я не вірю, що могла б. У моїх дітей принаймні є Анґус і Дуґлас. Твої ж Леслі завжди жили за власними законами. Іноді до вашої родини приєднувалися якісь чужинці, але ви завжди прагнули зберегти в цілості своє багатство, тому й не маєте зв’язків.

— Ми не потребували їх, — відповіла Кат. — Наше багатство було нашою силою.

— А тепер, моя люба, воно стало вашою слабкістю. Тепер Джеймс Стюарт використовує ваше багатство як зброю проти тебе й проти мене. Я кохаю тебе, Кат. Я кохаю тебе всім своїм серцем. Я кохаю тебе так, як зроду-віку не кохав жодну іншу жінку, і коли ти підеш від мене, від мого життя лишиться хіба порожня оболонка. У мене більше нічого немає.

— Ми вже ніколи не побачимося?

— Настане час — через півроку, рік, а може, і два роки, коли мені доведеться покинути Шотландію. Перш ніж я поїду звідси, я зустрінуся з тобою… якщо ти ще схочеш зі мною зустрітися. Патрик це мені пообіцяв.