Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
Якось уранці графиня спустилася сходами вниз і побачила, що Босвелл саме заходить у будинок.
— Поглянь, Кат, — промовив він, показуючи в руці рибу. — Ось лосося зловив і знайшов кілька пізніх листків крес-салату.
Кат розплакалася, згадавши, як першого дня, що вона провела з ним у цьому будинку, він сказав їй майже ці самі слова. Зрозумівши, у чому річ, Босвелл вилаявся, а потім вилаявся ще раз, бо сьогодні був їхній останній день. Нарешті опанувавши себе, вона поглянула на нього крізь мокрі вії.
— І, здається, з кухні пахне баранячим бульйоном?
Він кивнув. Вона не змогла стримати сміху через його скорботний вираз.
— Чисть свою рибу, Босвелле, — промовила вона весело, — але я з’їм її увечері. Яка сьогодні погода?
— Тепла. Я знайшов лужок айстр побіля річечки. Ходімо купатися!
Її зелені очі блиснули.
— А потім кохатимешся зі мною в айстрах? — піддражнила вона його.
— Так, — повільно відповів він, його блакитні очі були спокійні, серйозні.
Вона кинулася йому на груди й пригорнулася до нього.
— О Босвелле! Босвелле! Здається, я цього не витримаю!
Він на якусь мить міцно обійняв її.
— Іди вдягайся, серденько. Я почищу цю рибу та підготую хліба із сиром, щоб нам було що взяти із собою сьогодні.
Вони повільно їхали верхи під майже осіннім сонцем. Долини внизу злегка сяяли в багряному серпанку. Катріона та Френсіс покупалися в холодній річковій воді, а потім любилися. Вона заливалася сміхом, а над ними серед духмяних квітів гули пухнасті джмелі. Потім їли хліб із сиром, що він привіз у торбі, прикріпленій до сідла, пили сухе біле вино з фляжки, жували ранні яблука. Хутко сонце почало сідати, і вони поїхали додому.
У дорозі вона тихо запитала:
— О котрій ми маємо завтра зустрітися з лордом Гоумом?
— Через дві години після сходу сонця, — відповів він, дивлячись прямо перед собою. А потім до нього долинув її шепіт:
— Так скоро…
Сонце потонуло в гарячому помаранчевому сяйві позаду них. Неначе дражнячи закоханих, на темному небі над їхніми головами яскраво засвітилася Венера. Коні легко знайшли зворотну дорогу до Босвеллового будиночка, і доки граф годував і напував тварин, влаштовуючи їх на ніч, Кат приготувала для них вечерю. Вони їли мовчки, а потім вона сказала:
— У нашу першу ніч ми пили вино.
— Так. І ти сп’яніла.
— Я хочу сп’яніти й цієї ночі.
Він обійшов навколо столу й підняв її, щоб стати лицем до лиця з нею.
— Ні, серденько. Я хочу, щоб ти добре пам’ятала все, що відбувалося між нами, особливо сьогодні.
Вона почала тихо плакати.
— Мені боляче, Френсісе! Ох, яку мене болить серце!
— Кохана, мені також боляче, але я не дам Джеймі Стюартові зрозуміти, що він убиває мене, забираючи мою єдину цінність. Наш біль має залишитися між нами. Але, Катріоно, моя квіточко, кохана моя! Я не хочу забути жодної миті нашої любові, бо ці спогади знадобляться мені, щоб витримати прийдешні часи.
— Ти тепер залишишся самотнім, Френсісе. Хто про тебе потурбується?
— Геркулес потурбується, люба моя. Не надто добра заміна для найгарнішої жінки Шотландії, але… — Він замовк і обережно витер сльози з її щік. — Господи, Кат! Не плач, любове моя! Я дякую Богові, що Джеймі принаймні наказав тобі повернутися до Ґленкірка. Патрик потурбується про тебе.
— Авжеж, — гірко відповіла вона. — Якщо він турбуватиметься про мене так само добре, як раніше, не мине й місяця, як я змушена буду знову стати повією для короля!
— Ні, кохана! Не бути цьому! Патрик пообіцяв мені.
Вона поглянула на нього.
— Ти зустрічався з Патриком? Коли?
— Минулого місяця, коли Джеймі наказав мені повернути тебе. Я мав переконатися, що він як гоже подбає про тебе. Я вирішив перевірити, чи хоче він, щоб ти повернулася, бо якби він не хотів цього, я б не міг тебе відпустити. Він дуже кохає тебе, моя люба. Навіть знаючи, що ти належиш мені, він усе одно тебе кохає. Не бійся повертатися до Патрика Леслі.
Вона здригнулася.
— Він захоче зі мною кохатися, — вимовила вона тихо. — Я б краще пішла в монастир, ніж дозволила іншому чоловікові доторкнутися до мене.
Босвелл м'яко засміявся.
— Ні, Кат. Ти створена для любові. Без неї твоє чудовне тіло всохне й помре. Не соромся цього й не заперечуй.