Любов дика та прекрасна

— І кузенів у тебе зо два десятки, а ще брати рідні та покоління твоїх батьків, і Mop-Леслі. Боже мій, Кат! Десь близько сотні людей! Та й про моїх дітей, кохана, не можна забувати. Усіх цих невинних людей буде занапащено, а там і діти, і старі. Ні, люба. Ані ти, ані я не зможемо побудувати життя на уламках обох наших родин.

— Не проганяй мене, Босвелле, — жалібно прошепотіла вона. — Я б краще померла.

— Якщо ми втікатимемо, якщо спробуємо якимось чином вшитися від Джеймі, він розорить наших рідних. Король дуже жорстко балакав зі мною. Він хоче покарати нас, і він знайшов для цього найвишуканіші тортури, для нас із тобою, а також для Патрика Леслі. Він досі кохає тебе, Кат. Не бійся повертатися до нього.

Вона поглянула на нього знизу вгору.

— Як ти можеш говорити зі мною про таке, Френсісе?

— Бо я мушу! Господи, Кат! Я цього не витримаю! — Голос у нього затремтів. — Ти ж моє життя, дівчинко!

Вони заплакали. Прикордонний лорд і його кохана припали одне до одного й ридали, доки не виплакали всі сльози. Потім стояли поряд, обіймаючись, доки Френсіс Гепберн не підхопив Катріону Леслі на руки й не поніс до ліжка. Уночі Кат прокинулася й побачила, що Босвелла в ліжку немає. На мить вона злякалась, але потім помітила, що він стоїть біля вікна й дивиться на залитий місячним світлом краєвид. Він повернувся, і Кат побачила його обличчя, мокре від сліз. Вона вдала, що спить, розуміючи, що його страждання лише поглибиться, якщо він збагне, що вона бачила його. Скимний біль пульсував у її грудях, і вона кусала кулаки, щоб придушити крик, який рвався з горла.

Наступні кілька днів Босвелл і Катріона не могли залишатися одне без одного більш ніж на кілька хвилин. Розуміння того, що їм залишилося бути разом якийсь місяць, завдавало закоханим, як і сподівався король, неабияких страждань. Зрештою Кат обрала рішення, яке мало полегшити їхні останні тижні.

— Я хочу поїхати в нашу хатинку, — сказала вона йому. — Я прийшла до тебе саме туди. І якщо я маю піти від тебе, то піду звідти.

Босвелл уже пояснив їй, що король заборонив йому наближатися до Единбурга менш ніж на десять миль, а також супроводжувати графиню Ґленкірка від прикордоння. Вона мала приїхати в супроводі лорда Гоума.

Лорд послав своїх слугу Чевіот, доручивши їм прибрати й освіжити будинок та поповнити запаси. Вони житимуть так, як і жили на початку, — укупці, самотиною. Того дня, коли Френсіс і Катріона востаннє разом виїхали з Ермітажу, у них залишалося три тижні. Вони не прощалися зі слугами, бо просто не витримали б іще одного вияву почуттів. Геркулес мав зустріти лорда Гоума, коли той приїде супроводжувати Кат, і привезти його до місця зустрічі.

Наближався кінець літа, і вечори вже були прохолодні. Вони проводили дні, катаючись верхи, гуляючи, сидячи тихо на прихованому пагорбі, з якого виднілися прикордонні долини, спостерігаючи, як орли ширяють у потоках західного вітру. Ночі минали в любощах, таких, яких жоден із них досі не знав, водночас солодких і гірких від усвідомлення, що ось-ось вони мають розлучитися.