Любов дика та прекрасна

Патрик Леслі був уражений, бо бачив неприхований біль у глибоких блакитних очах свого кузена графа Босвелла. Він, законний чоловік, співчував коханцеві своєї дружини. Але підсвідомо розумів, що варто йому лише зачепити свого кузена, і цей здоровань утратить самовладання.

— Френсісе, — сказав Ґленкірк доброзичливо. — Я все життя кохаю її, відтоді, як ми заручилися, коли вона була крихітним чотирирічним дівчатком. А вона, мабуть, кохала мене просто тому, що всі сподівалися від неї кохання до мене, а вона більше нікого й не знала. Я знав багатьох жінок і оцінив цей скарб, який Мем призначила для мене. Якби я не погарячкував два з половиною роки тому, вона й далі мене кохала б, але я таки погарячкував, а в тебе вистачило мудрості осягнути всю її цінність. Ти підібрав те, що я так недбало викинув. Джеймс наказав нам бути нещасними, бо сам нещасний. Якби він насправді кохав Кат, він бажав би їй щастя з тобою, як бажаю я. Натомість він силоміць повертає її до мене. Я присягаюся тобі, друже, що тепер цінуватиму її. Може, вона ніколи й не покохає мене знову, але цього разу я її оберігатиму!

Босвелл на мить заплющив очі, ніби стримуючи сльози. Коли він заговорив, голос у нього був низький і хрипкий:

— Ти маєш почати кохатися з нею, Патрику. Не будь надто ввічливий із нею, не треба чекати, доки загояться її рани. Якщо чекатимеш, ти ніколи не побачиш її знову у своєму ліжку. Ми так міцно пов’язані, ми з Кат, але ти зможеш полегшити її біль, кохаючись із нею. Та разом із тим, чоловіче, заради Бога, будь ніжний із нею. Вона не фортеця, на яку треба насідати. Поводься з нею лагідно, от побачиш, так вона краще тебе сприйматиме. — Ґленкірк почервонів, але Босвелл не зважав на це. Він устав. — Іще одне, Патрику. Перш ніж покинути Шотландію, я захочу з нею побачитись.

— Покинути? — спантеличено перепитав Ґленкірк. — Джеймі збирається тебе вигнати?

— Ні. На таке в нього не стачить духу, але навряд чи ми з тим коронованим хлопчиськом зможемо жити в одній країні. До того ж… він не звик додержувати слова. Незабаром почне торгуватися щодо тих умов, які ми погодили сьогодні, а ваш шановний Джон Мейтленд штовхатиме його на нові дурниці. Джеймс уперто прагне бути володарем, Патрику. Не сумнівайся в цьому. Тут, у Шотландії, покінчено зі старими звичками. Леннокс, Анґус та інші використовують мене як зброю проти Джеймі. Не думай, що я цього не розумію. Після наступної сутички мені доведеться забиратись, і я це знаю. Для мене це тільки питання часу. Але перш ніж піду, я хотів би востаннє попрощатися з моєю Кат, якщо вона схоче побачити мене. Обіцяй мені, що не заборонятимеш їй цього.

— Господи, Френсісе! Ти забагато в мене просиш!

Погляд блакитних очей Босвелла став твердішим.

— Почуй мене, Патрику Леслі. Я міг би зараз піти з цієї кімнати, поїхати до Ермітажу, сказати Кат, що мені не вдалося зустрітися з Джеймі, і сісти на корабель до Франції вже цього тижня. Доки до нас дійшли б якісь новини, вона б уже одержала розлучення від люб’язних французів, ступила б зі мною до законного шлюбу й виношувала б моє дитя. Ваша родина втратила б усе. Хто в кого забагато просить?