Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933
- Автор: Мейс Джеймс
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавничий Дім «КОМОРА»
- ISBN: 978-617-7286-31-7
- Переводчик: Максим Яковлєв
- Жанр: История
Электронная книга - «Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933». Краткое содержание книги:
Водночас головним пріоритетом залишалося загальна початкова освіта для дітей віком від 8 до 11 років[767]. Попри такі показники, роботу Наркомоса з «культурного будівництва» та розширення загальної освіти у 1930–1932 рр. не раз офіційно критикував ЦК КП(б)У та всесоюзні органи влади.
Станом на 1930 р. систему освіти було більш-менш стандартизовано по всьому Радянському Союзу — саме цей варіант Скрипник підтримував ще з 1927 р., оскільки вважав, що російська система (система Луначарського) більше відповідала українським потребам, ніж та, яку встановив Гринько[768]. Водночас він виступав проти того, щоб управління справами освіти було передано на всесоюзний рівень[769]. Проте початок 1930-х років було позначено процесом адміністративної централізації в освітній галузі, і Скрипник не міг цьому завадити. Постанова ЦК ВКП(б) від 5 вересня 1931 р. детально прописувала, як має відбуватися управління системою освіти, а урядова постанова СРСР від 19 вересня 1932 р[770]. передавала вищу освіту під прямий нагляд всесоюзним органам[771]. Хоча про цілковиту централізацію радянської системи освіти було оголошено аж у травні 1934 р., за десять місяців після смерті Скрипника, ще за його життя цей процес активно розгортався і просувався. Централізація управління освітою означала, що зосередження в руках союзного керівництва управління іншими сферами було лише питанням часу.
Що ж мала робити нова система освіти? Ще у 1928 р. КП(б)У постановила, що студентів у вищих навчальних закладах освіти слід навчати у войовничо-матеріалістичному дусі, і що члени партії мають відігравати активну роль у тих закладах і структурах, де вони працюють і навчаються[772]. У часи колективізації та індустріалізації наголос робили на «підвищенні свідомості» нових робітників та «звільненні» їх від «дрібнобуржуазної селянської» психіки[773]. Як писав Скрипник, освіта має бути засобом для «відвойовування» у класу куркулів молодого покоління[774]. Одного разу й Андрій Хвиля застеріг, що куркулі намагалися утримувати свій вплив у школах і що з цим треба було боротися[775]. Такі застереження щодо класових ворогів у освітній системі буде «підтверджено» й показовим судом над так званою Спілкою визволення України, коли групу провідних науковців звинуватили в організації терористичної групи, яка в різних сферах культури займалася «шкідництвом», і взагалі організувала змову з метою створення незалежної фашистської держави. Багато викладачів та науковців утратили посади — а на багатьох чекала й гірша доля.
Перепідпорядкування Наркомосу було першим кроком, спрямованим на підрив влади Скрипника. Оскільки скасування системи Гринька було радше структурним питанням, ніж питанням національної культури, цей перший крок ще не міг відбутися без згоди Скрипника. Подальші кроки вже були набагато менш помітними, але в результаті всесоюзні органи спочатку отримали можливість втручатися в управління освітою в Україні, а потім змогли повністю перебрати це управління на себе. Оскільки Наркомос був основним органом радянської української держави в царині культури, то втручання в його справи союзних органів відкрило шлях до втручання Росії в культурне життя України. Саме тому поразку Наркомосу слід вважати загальним наступом на українську культурну окремішність та українську культурну еліту, тобто супроти всього, що в 1920-х роках робило Україну відмінною від Росії. Якщо коротко, то цей крок був початком кінця українського шляху до соціалізму.
Одним із найбільш дивних звинувачень, висунутих проти Скрипника після його усунення від влади, було те, що він виступав за відокремлення української мови від російської. Це прирівнювалося аж до зради радянській державі. Уже хоча б через це варто розглянути, чого було досягнуто в царині мовної стандартизації, а також те, який саме внесок у цю справу зробив Скрипник.
767
Культурне будівництво в Українській РСР. Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду 1917–1959 рр. : в 2 т. Т. 1. 1917 — червень 1941 рр.: збірник документів / Відп. ред. О. І. Євсєєв. Київ : Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1959. С. 488, 512, 568, 590–593.
768
X з’їзд Комуністично партії (більшовиків) України. Доклад тов. Скрипника про культурне будівництво України. Вісти ВУЦВК. 1927. 3 грудня. С. 3–4.
769
За єдину систему народної освіти: Наркомос — штаб цільного культурного процесу (Всеукраїнська нарада окрінспектора Наросвіти). Вісті ВУЦВК. 1930. 10 травня. С. 3.
770
В англійськомовному варіанті вказано «9 вересня», але це простий хибодрук, оскільки автор посилається на відповідну змісту постанову від 19 вересня 1932 р. — Прим. наук. ред.
771
Культурне будівництво в Українській РСР. Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду 1917–1959 рр. : в 2 т. Т. 1. 1917 — червень 1941 рр. : збірник документів / Відп. ред. О. І. Євсєєв. Київ : Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1959. Перспективи ліквідації неписьменности на України. Вісти ВУЦВК. 1924. 4 лютого. С. 1. С. 559–567, 593, 604.
772
Там само. С. 411.
773
Скрипник, М. На переломі. Вісті ВУЦВК. 1930. 11-го січня. С. 2–3.
774
Скрипник, М. Реконструкція країни і перебудова школи. Вісті ВУЦВК. 1932. 8 лютого. С. 2.
775
Всеукраїнська партійна нарада в справі наросвіти. Вісти ВУЦВК. 1920. 22 квітня. (Імовірно, рік вказано помилково. — у дужках прим. наук. ред.)