#Галябезголови
- Автор: Дашвар Люко
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7671-0
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «#Галябезголови». Краткое содержание книги:
— Брате, відірвися вже від своєї «Левади»: вона тебе зробила дрімучим! — відповів Черпак. — Час усувати від справ старі кадри! Від них смердить! І ми зараз реально підштовхнули до докорінних змін в окремих сферах життєдіяльності країни.
— Так чому б не робити це публічно?
— Все, що в нашій країні робиться публічно, заздалегідь приречене на провал. Здебільшого все публічне таким і стає тільки для того, щоби знизати плечима і сказати: «Упс! Знову не вийшло!»
Чорнобай би посперечався, та давно перестав витрачати час на все, що вважав позбавленим змісту.
— Результату довго чекати? — перепитав настирливо.
— Не тільки ми з тобою прагнемо відірвати від годівниці політиків старого штибу, — розпливчасто відповів Черпак, автоматом приєднуючи Чорнобая до своїх політичних планів. — Уся країна того хоче.
— Мабуть, не дуже хоче! — буркнув Андрій Іванович на третій день добровільного байдикування у столиці. Так-сяк контролював справи «Левади» телефоном, варив собі каву в невеличкій квартирі на Печерську, і хоч міг щодня провідувати Галю на Пушкінській — не вважав за можливе. «Тьома їй — захисник! — дратувався подумки. — От дитина… Де вона набрала стільки рожевих окулярів? Невже і після всіх своїх випробувань не скине їх? То було би дивом. А для Тьоми — справжнім подарунком. Проте… ми всі такі, що нам подарунки не потрібні, ми їх не цінуємо».
Згадав про брехню, якою Тьома накрив Галю з головою, як теплою вовняною ковдрою, що у ній ніби й тепло, але нема чим дихати.
— Галі краще скинути рожеві окуляри, — прошепотів. — Бо життя — не диво, життя — факт. А факти краще не викривляти…
Філософські думки знову погнали чоловіка до кавомашини, та заварити п’яту за цей день чашку кави не встиг — задзвонив мобільний. Чорнобай чекав на дзвінок довгих три дні! «Врешті цьому Гашинському гайки прикрутили!» — подумав, бо сумніву не мав: телефонує Антін.
— Тату! — почув голос сина. — Галя у тебе в Затятовому?
— Я у Києві, Тьомо! — відповів Чорнобай. Серце впало.
За десять хвилин перетнулися біля будинку на Пушкінській. Тьома нервував, косував на батька з підозрою.
— Чому ти тут? — запитав врешті.
— Хіба це зараз важливо, Тьомо?! У справах я тут! Що з Галею?!
— Галі деяка небезпека загрожує, тому вона мала певний час переховуватися: сидіти в одній схованці, як миша, а вона… Заявилася у нашу квартиру на Березняках. А там…
— А там ти! З «медсестрою»! Так?
— Я тобі вже казав: у Жені реально медична освіта! І вона, до речі, прийшла повідомити, що Галя здорова!
— Що? — Чорнобай не повірив своїм вухам. — Ти жартуєш, Тьомо?
— Хто такими речами жартує?! Як з’ясувалося, хазяйка «Белли» Галі помститися хотіла! За те, що Галя її гроші вкрала! От і сфальшувала результати обстеження.
— Ти… знав?
— Звідки? Нічого я не знав! Хвилювався за неї.
— Галя знає?
— Ми одразу їй усе виклали! Та це мало заспокоює! Рвонула кудись — не зміг її затримати. А нам поговорити треба! Про важливі речі!
Чорнобай глянув на старовинний будинок.
— Може, вона у своїй схованці?
— Я і дзвонив у двері, і стукав…
— Ходімо! У мене є другий комплект ключів, — Чорнобай пішов до під’їзду.
Тьома навіть не намагався приховати ані здивування, ані роздратування. Услід за батьком увійшов до просторої розкішної порожньої квартири, роззирався приголомшено.
— Це твоя квартира? І це ти… організував для Галі схованку? Цікаво! Не знав, що в тебе є квартири у Києві! І скільки? Дві чи більше?
— Я теж про тебе багато чого не знаю, Тьомо.
— А як Галя тут опинилася? Бо вона мені набрехала, що орендувала квартиру!
— Зателефонувала… Сказала, що їй треба сховатися. Теж брехала?
— Не зовсім. Кажу ж: їй загрожує небезпека!
Чорнобай глянув на сина з прикрістю: дідько, не кається…
— Тьомо, — сказав. — Я все знаю: і про кейс із грішми, і про те, що всі думають, ніби Галя причетна до пограбування. У мене полковник Жадкін був.
Тьома хитнув головою роздратовано:
— Так он чого ти так активно підключився до наших проблем, тату! І тебе гроші з кейса цікавлять!
— Дякуй, що ти — мій син, — відповів Чорнобай. — Інший би отримав у диню за такі слова!
— Може, спочатку Галю знайдемо, а потім кулаками помахаємо?! — нервово відповів Тьома. — Вже третю годину на дзвінки не відповідає! А раптом з нею щось сталося?
Галя не рахувала годин. Їхала з лівого берега на правий. До «Белли». Думала тільки про Юлю: чому вона так вчинила?
Коли вискочила з Тьоминої квартири на Березняках — у руці тест на ВІЛ! — чомусь подалася в бік Дніпра, до порожнього пляжу, на якому весняної пори тільки рибалки тирлуються. Та наче сліпа, бо перед очима не день-вулиця-сонце — кам’яна маска доглянутого Юлиного лиця. Чому вона так вчинила?..