Пожежник

— Знаю я Арло Ґрейнджера. Те ще, курва, патякало. Якось заливав, що потрапив за лаштунки під час концерту «Rush» і тягнув кокс із Нілом Пертом[87]. Якби то тільки хлопаки з «Rush» нюхали кокс. Мо’, це б їх розрухало і вони бодай спробували зіграти пристойний рок, а не ту імпотентну проґівську хрінотінь.

— У мене кузина в Нацгвардії. Емі Кастіґан, ти зависав з нею...

— Емі... твоя кузина Емі... можливо. Ага, здається, вона якось мені відсмоктала...

— Так, так, мені теж, але послухай, послухай, Мальборо-Мен. Минулого вересня вона була вартовою на пропускному пункті, виставленому на Мосту Піскатау, посеред ночі... і от вона побачила червоне жевриво, що рухалося від річки. Наче хтось ракетою в них пальнув. Вона та інші хлопці кинулися врозтіч, і то вчасно. Сучий велетенський вогненний птах, з розмахом крил у тридцять футів, спікірував і бомбанув по них. Підлетів так близько, що мішки з піском спалахнули вогнем! Ну, а поки Емі та хлопці з її підрозділу шукали прикриття, крізь блокпост пронеслось авто і кілька паяльників повтікали до Мейну. То ж він і був! Ось на що він здатен! Чоловіче, він допер, як узяти драконячу луску на озброєння.

— Як варіант, — відповів Мальборо-Мен. — А ще може бути, що кузина в тебе — найвидатніша на Східному узбережжі лялька-давалка, і хтось просто прорвався крізь блокпост, поки вона ротиком обробляла увесь свій підрозділ. Нема ніякого Пожежника. І не було минулої ночі Сатани біля поліцейського відділку. Людям усіляке бачиться у вогні. Химерні обличчя, ще щось. Ото й усе.

Гарпер одразу ж пригадала дівчину в печі у Джона: вона була певна, що то Сара Сторі. Мальборо-Мен міг вірити у що завгодно, та часом обличчя в язиках полум’я справді дивляться на тебе.

Зі сходів посипалися дошки й шматки штукатурки.

— Нічого, — мовив Джейкоб. — Нічого й нікого. Як я й казав. Якби хтось тут побував, то залишилися б сліди. Гарпер на шостому місяці. Сумніваюся, що вона в змозі хоча б сто кроків пройти і не засапатися.

— Вагомий аргумент, сквайре, — кинув до нього Мальборо-Мен. — Моя колишня, коли була вагітна, як їй чогось кортіло — цигарок, пива, морозива, будь-чого — постійно мене ганяла, хай навіть треба було в сусідню кімнату сходити.

— Шкода, що твоя екстрасенсорика цього разу дала маху. Та принаймні ви знайшли «Балвені». Можемо забрати з собою. Я за пляшку п’ять сотень виклав, тож смакуйте помалу.

— Куди ти квапишся? Перехили-но кілька склянок, а тоді я тебе добряче обкатаю у більярд.

— Щоб тобі це вдалося, знадобиться більше, ніж кілька, — відказав Джейкоб.

— Б’ємося об заклад?

— На що? З грошей уже ніякого зиску.

— Якщо переможу, то ти сходиш нагору й відшукаєш мені трусики дружини, — мовив Мальборо-Мен.