Пожежник

Вона обійшла бар, щоб поглянути, чи лишилося щось із випивки. Навпроти стійки, в неї за спиною, були дверцята з димчастого скла, які прочинялися в порожній отвір, де вони колись планували поставити стереосистему. Так ні до чого й не домовилися. Джейкоб наполягав на системі «Бенґ & Олуфсен», яка коштувала майже десять тисяч доларів, тож будь-які наміри заощадити на неї так і залишилися чисто гіпотетичними.

Гарпер присіла, щоб подивитися під стійкою, і знайшла там пляшку «Балвені», котре смакує як димка й сповнює тебе подихом янгола. Ще там була пляшка дешевого рому з банановим присмаком: те, що треба, якщо хочеш потім почуватися кепсько. Гарпер загадался, що Джон Руквуд міг розповісти їй про драконячу луску після кількох «Балвені» з льодом.

Вона й досі, зігнувшись, сиділа під барною стійкою, коли хтось крутнув-клацнув-плечем-бахнув і прочинив двері підвалу.

— Ґрейсоне! — пролунав хрипкий, гучний, незбагненним чином знайомий голос, і Гарпер ледь втрималась, щоб не скрикнути. Уся заціпенівши, вона не озвалась. Заклякнувши на місці, чекала, поки той голос вкаже, що їй робити далі.

— Ґрейсоне! — знов прокричав чоловік, і вмить до Гарпер дійшло, що гукав він не знадвору досередини, а навпаки — увійшовши, гукав надвір. — Спрацювало! Ми всередині.

— Я все збирався полагодити той замок. Завжди побоювався, що хтось вдереться, вкраде віскі і зґвалтує мою дружину, — відказав Джейкоб. — У мене щодо віскі сильні захисні інстинкти.

Від звуку його голосу їй неначе ножем у животі різонуло.

Гарпер прочинила скляні дверцята до діри, в якій вони збиралися помістити стереосистему. Простору там було десь приблизно стільки ж, як під великим письмовим столом, і всередині не було геть нічого, окрім жмута обірваних кабелів. Вона залізла туди з аптечкою першої допомоги і шиною з цигарками, щільно притискаючись до свого кулястого живота. Якихось три дні тому вона з цим-от животом проповзла крізь задимлену дренажну трубу. Але навряд чи їй тепер це б вдалося. Гарпер стиха причинила по собі скляні дверцята.

— Ага, — відказав перший чоловік. Від його голосу в Гарпер перед очима постав образ череваня, котрий пихкає над тарілкою з яєчнею та подвійним беконом. — Доганяю. Не хочеш, щоб якийсь непорядний паскудник вижлуктив увесь запас дорожезного бухла. Що ж, начувайся, сам мене сюди і привів. — Чоловік зареготав: здавалося, хтось стискає поламаний дитячий акордеон, бо лунав такий собі музичний схрип. — Може, зганяєш нагору і все обдивишся? Глянь, чи вона тут була. А ми убезпечимо підвал. Під «убезпечимо» я маю на увазі вип’ємо увесь віскарик, пограємо в більярд і, може, на брудні домашні відео натрапимо.