Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1
- Автор: Лавкрафт Говард Филлипс
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-69-7
- Переводчик: Остап Українець
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1». Краткое содержание книги:
З часом Вест зрозумів, що основною запорукою успішного досліду є цілковита свіжість, і вдався до таких жахливих і неприродних методів, як викрадання тіл. У коледжі, та і впродовж перших років нашої медичної практики у промисловому містечку Болтон, моє ставлення до нього можна назвати абсолютним захопленням, але що зухвалішими ставали його методи, то більший мене охоплював жах. Мені не подобалось, як він став дивитися на живих здорових людей; а тоді був жахливий експеримент у підвальній лабораторії, коли я зрозумів, що піддослідний був іще живий, коли потрапив Вестові до рук. То було вперше, коли він спромігся відродити крихту раціонального мислення у трупа; цей його успіх, здобутий настільки дорогою ціною, остаточно зачерствив його.
Я не наважуюсь говорити про його методи наступних п’яти років. Мене біля нього утримувало сильне відчуття страху, а ще хіба те, що я був очевидцем речей, які неможливо описати жодною людською мовою. Поступово я став вважати самого Герберта Веста значно страшнішим за будь-які його вчинки, відколи мені відкрилося, що його колись цілком нормальне наукове прагнення продовжити людське життя непомітно виродилося у значно гидотнішу, кровожерну зацікавленість і таємну любов до макабричних переживань. Його інтерес став пекельною, збоченою пристрастю до огидно неприродних речей; він спокійно спостерігав за рукотворними почварами, які б у найврівноваженішої людини викликали смертельний переляк і огиду; за блідою маскою інтелекту ховався витончений Бодлер[64] медичних експериментів — стомлений Елагабал[65] могил.
Він незворушно протистояв небезпекам; так само холоднокровно він коїв злочини. Гадаю, кульмінацією була мить, коли він довів свої погляди, згідно з якими можна воскресити осмислене життя, і шукав нові сфери, які міг би підкорити, експериментуючи з реанімацією відокремлених від тіла органів. У нього були геть неймовірні ідеї стосовно незалежних життєвих виявів у клітинах і нервових тканинах, відокремлених від природних фізіологічних систем; він навіть досяг деяких попередніх жахливих результатів, виростивши невмирущу нервову тканину на штучному живленні, яку він виокремив із яєць якоїсь невідомої тропічної рептилії. Його цікавили два основні біологічні аспекти — по-перше, чи можливий в умовах відсутності головного мозку певний відсоток свідомості або осмислених дій, підтримуваний тільки за рахунок мозку спинного і різних нервових центрів; по-друге, чи існує якийсь різновид просторового, безтілесного зв’язку між клітинами хірургічно відділених частин того, що раніше було єдиним живим організмом. Усі ці дослідження вимагали величезних запасів щойно вбитої людської плоті — саме тому Герберт Вест пішов на Велику Війну.
Близько опівночі, наприкінці березня 1915 року, у польовому шпиталі біля лінії фронту в Сент-Елуа відбулася фантасмагорична і незбагненна річ. Я ще й досі запитую себе, чи могло то бути щось, окрім якогось диявольського сну чи мари. Вест мав приватну лабораторію у східній кімнаті зведеної нашвидкуруч схожої на клуню споруди, яку він отримав нібито для пошуку нових, радикальних методів лікування досі безнадійних каліцтв. Там, немов м’ясник, він працював посеред закривавлених результатів своєї діяльності — я так ніколи й не звик до легкості, з якою він відтинав і сортував частини тіл. Іноді, рятуючи солдатів, він і справді творив дива хірургії; але його справжні пристрасті були не настільки публічні і геть позбавлені філантропії, вони потребували виправдань для звуків, які здавалися незвичними навіть серед того вавілонського стовпотворіння[66]. Часто чулися револьверні постріли — звісно, не дивина на бойовищі, але цілком незвичні у шпиталі. Реанімовані доктором Вестом зразки не призначалися для тривалого існування чи широкого оприлюднення. Окрім людських нервів, Вест використовував матеріал з ембріонів рептилії, які він культивував із вражаючими успіхами. Вони краще, ніж люди, надавалися для підтримання життя в окремих органах, і саме це мій друг перетворив на своє основне заняття. У темному кутку лабораторії, над дивної форми пальником, він тримав величезний закритий чан із клітинним матеріалом рептилій; надимаючись, ця маса росла зі страхітливою швидкістю.
64
Шарль Бодлер — французький символіст, один із основоположників естетики потворного у європейській літературі.
65
Елагабал — частіше Геліогабал, римський імператор ІІІ ст. н. е., прославився своїм розпусним життям, яке він полюбляв виносити на огляд мас.
66
Тут дозволю собі припустити іронію автора, який, натякаючи на какофонію звуків біля лінії фронту, порівнює їх зі змішанням мов (Книга Буття, 11), в якому жоден звук не здався б дивним.