Там, де козам роги правлять

Вже тиждень, як у ставленні Зосі щось змінилося. Важко було визначити це точніше. Один раз вона відклала зустріч, а то примусила його чекати три дні. Вчора теж не дуже охоче згодилася на його умовляння зустрітися післязавтра. Біля школи Едек помітив слід мотоцикла. Запитав її про це відверто. Дівчина здвигнула плечима, але була збентежена. Ще дужче зніяковіла, коли він гаркнув, чи не захопилася вона знову отим мельником. Нічого не відповіла.

Сто чортів, дівчисько, вона не знає, що з ним не можна гратися, як з мишею. І хлопець надумав рознюхати, чим там пахне...

Метек сильно смикнув його за плече. Едек збавив швидкість.

— Зараз уже буде дорога ліворуч, он за тими хатами. Звідти менше ніж кілометр. Їдь повільніше, дорога тут вибоїста.

У Едека вже пропала охота до шаленої їзди. Чого йому переживати? Хіба мало дівчат на світі?

— В тому лісі є невеличке озерце, мілке, заросле. Влітку там чудово ловляться раки — кращого місця не знайти. Треба буде з’їздити.

Зупинилися перед невеличким лісництвом, Метек подався шукати Павла. Повернувся з низьким привітним лісничим.

— Якихось два кілометри, а там буде стрілка ліворуч. Дорога досить добра, в селі, як в’їдете, передостання хата... А що таке спішне?

— О, правда, я ж і не сказав вам. Повернулися Павлові батьки. Обоє.

— Що ви кажете? Вони у вас?

— Ні, але через два-три дні будуть.

— Така новина... Тепер у нас роботи небагато, розсадників у нашому лісництві мало, я відпущу Павла на кілька днів... А втім, він і так уже переходить у Піски.

— Вже є призначення? — радісно схопився Метек.

— Ще нема, але це певно. Мені директор казав. Якраз добре складається, буде місце для старих. І, певно, зараз же одружиться. Геть закохався в ту дівчину.

— Вона хоч гарна? — по-діловому втрутився Едек.

— А лихо її знає, може, й не дуже, але є в ній щось таке, що справді аж оскома бере.— Лісничий тихенько озирнувся на свою хату. І, ніби намагаючись стерти враження од своїх слів, докинув: — А втім, вона теж закохана в нього, так само як він у неї. Ніхто не підступиться.

Насилу знайшли дорогу, про яку їм казав лісничий.

Так і є, притулившись одне до одного, хлопець і дівчина гуляли собі по дорозі за селом. Едек аж засміявся, побачивши таку ідилію.

Павел зблід, коли почув новину. Велика радість спалахнула в його очах. Глянув на дівчину.

— Бачиш, як складається? Я не буду сиротою, ми візьмемо їх до себе, в Піски...

Дівчина всміхнулася, зацікавлено дивилась на хлопців, яких доти знала тільки з розповідей. Трошки бентежив її допитливий погляд Едека.

Так, вона не була вродлива, але в очах її миготіли якісь бісики. Таку дівчину можна покохати. Висока, майже така, як Павел, білява. Пасмо волосся, мокре від мжички, прилипло їй до щоки. І це надавало їй якоїсь дівочності.