Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
З подвоєною енергією вони знову закружляли по рингу, атакуючи, завдаючи один одному цілком нежартівливих ударів.
— Я в захваті! — важко дихаючи, мовив Флемінг. — Правда-правда! Ще учора ви не могли і руки підняти, а сьогодні… такий… бокс! Але, мій друже, для кулачного бою у вас занадто тендітна рука… Рука піаніста, але аж ніяк не боксера-а-а-а… — додав він, пропускаючи Марків удар.
Кулак у червоній рукавичці цього разу важко ліг на щоку Яна. Флемінгу аж іскри полетіли з очей. На якусь мить здалося — нижня щелепа забовталася сама по собі.
— Так нормально? — з виразом вдаваного занепокоєння поцікавився Марко. — Не занадто тендітно?
Флемінг від болю аж рота скривив.
— Чорт… Тепер буде синець. Ви ж мені мало щелепу не вибили! — додав, намагаючись розтерти щоку.
— Замовкніть, Флемінгу, а то прикусите собі язика, — Марко продовжував атакувати.
— Ви якийсь навіжений! — видихнув Флемінг майже ображено, відбиваючи його удари вже з меншим ентузіазмом. — Я ж просив, тільки не по обличчю! Сьогодні у мене вечеря з матусею… Як я із синцем буду? Вона… мене… загризе!
— Нормально… — гмикнув у відповідь Швед. — Синця не буде, тільки щелепа болітиме. Менше з’їсте.
— А якщо буде? — Флемінг енергійно зарухав щелепою.
— То я дам вам знеболювальне, — знову гмикнув Марко. — Стуліть пельку, Флемінгу, бо підете на вечерю ще й без язика.
— Джентльмени… Одну мить! — несподівано долинув голос менеджера. — Зупиніться, будьте ласкаві! До містера Мак-Міллана прийшли, зупиніться на хвилинку!
— Хто? — не відволікаючись від бою, гукнув Марко.
— Якась пані… я не в змозі її зупинити, — безпомічно мовив чоловік. — Вона запевнила, що їй треба вас терміново побачити.
— Це такий жарт? — Флемінг дістав ударом Маркове болюче плече, але той, наче нічого й не сталося, продовжував двобій. — Напевно, жарт! — повторив Флемінг, хапаючи повітря. — Це боксерський клуб для джентльменів, жінок сюди не впускають!
Боковим зором Марко встиг вхопити жіночу постать у знайомому темно-зеленому пальто і капелюшку, прикрашеному коричневим пером.
Від несподіванки Швед повернув голову, заледве розминувшись із Флемінговим хуком.
— Можливо, й не впускають, — проказав він. — Але не мою Лізу!
— Лізу? — перепитав Ян, і собі перевівши погляд на жіночу постать у дверях.
То справді була вона. Якусь мить розширеними від подиву очима Елізабет дивилася на них обох.
— Йой… Зараз я візьму, як гороху на карбованця… — проказав Марко українською сам до себе. Набувши винуватого вигляду, рушив до канатів. Переліз, зістрибнув з рингу, став перед Лізою.
Її синющі очі на блідому, сердитому обличчі видавалися ще глибшими, ніж завжди.
Він торкнувся губами її прохолодної щоки.
— Люба моя, ти чого тут?
— Ти здурів, Марку? — тихо українською запитала вона, гостро зиркнула на менеджера, що стояв поряд із нею, але за мить, передчуваючи бурю, поспішив відійти подалі.
Елізабет перевела сердитий погляд на мокру Маркову майку, спітніле обличчя, плечі і груди.
— Маркусю… Навіщо ти це робиш? — прошепотіла вона вже лагідніше. — Я, звичайно, дурне зробила, що прийшла сюди, але ми з Мері Свіллер їхали повз, я сьогодні відпросилася з роботи, щоб раніше потрапити додому. Лікар Свіллерів тобі приготував цілюще натирання, і вона люб’язно підвозила мене. І ось… біля цього клубу я побачила наше авто… Очам своїм не вірю! Ти хочеш довести себе до каліцтва, Марку?
Швед озирнувся.
Позаду на канатах рингу повиснув Флемінг, із виразом цілковитого задоволення спостерігаючи за тим, що відбувається. Схоже, йому таки вдалося осягнути зміст виразу про карбованець і горох…
— Тобі наказали лікувати плече, — промовила Ліза з притиском. — Ти відмовляєшся поїхати на курорт, ти не хочеш робити найпростіші процедури, але їдеш із Флемінгом боксувати? Як… як це розуміти?
Марко з виглядом цілковитого каяття подивися на руки, затягнуті у боксерські рукавички. Він би пригорнув її, таку страшенно сердиту і водночас розгублену.
— Лізонько, ходи до мене, — проказав, усміхаючись. — Я нічого не казав тобі, бо хотів сам пересвідчитись… Але більше не потрібно ніяких ліків і натирань, ніяких курортів і реабілітацій.
— Тобто як не потрібно? А твоє плече? — в очах Елізабет зблиснули сльози. — У тебе ж плече, Марку… Це серйозно… Я розпитувала лікаря Свіллера… Бувають випадки, коли руку зовсім віднімає… Ти граєшся із вогнем! — мовила вона уже геть невиразно, притулившись до його спітнілих грудей.
Марко пригорнув її до себе.