Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Маркові здавалося, що на якусь мить все навколо наче завмирало: ставали нечутними шум вітру і віддалений гул двигунів за вікном, усі звичні звуки розсіювалися у повітрі, кров починала шалено пульсувати у скронях, і очі застеляла густа пелена. Якимось незвичайним внутрішнім зором він бачив, як відновлюються ушкоджені тканини та нервові закінчення у сплетіннях його м’язів, зцілюються і починають функціонувати, як і раніше — легко, без болю і напруги.
На третій день Марко ясно відчув — біль його більше не турбує. Взагалі. Ледве дочекався, поки Ліза вийде із дому. Кортіло перевірити, наскільки Селфріджу вдалося повернути його до нормального стану.
Марко давно не грав… Хоч колись так-сяк перебирати струни гітари навчився ще в Одесі, в училищі прапорщиків. Майстерного музиканта із нього не вийшло — тільки уроків гри на гітарі йому тоді не вистачало. Але тут, удома, гітара була. Звідки вона взялася — Швед уявлення не мав… Можливо, належала колись Сеймурові, батьку Лізи. Маркові закортіло… ні, не стільки зіграти. Ще вчора будь-який занадто різкий чи несподівано енергійний рух віддавав тягучим болем у плечі… Тож хотілося переконатися, чи справді його рука знову може функціонувати, як належить…
Пригадалися раптом акорди, що боляче билися у скронях, коли він, непритомний, знаходився поміж життям та смертю…
І слова… самі… самі склалися у голові в чіткі рими…
Швед узяв гітару, аркуш паперу й олівець. Усе це виглядало кумедно… майже містично… Не замислюючись, вивів слова… вони сипалися на аркуш, мов насіння. Позначив акорди…
Отакої! Та це ж ціла пісня!
Швед міг би засвідчити, що ніколи не робив нічого подібного — не писав текстів і музики. Сам собі подивувався, що у пам’яті, у відповідності до примареної мелодії спливли позначки акордів і механічна пам’ять нагадала, як їх правильно взяти на грифі гітари…
Спробував ще раз.
Таки так! Це була пісня. Пісня, до творення якої — і Марко міг би теж це засвідчити — він був абсолютно непричетний! У всякому разі — не при свідомій пам’яті.
Плече не боліло, пальці слухняно перебирали струни…
Швед не йняв віри. Може, йому то тільки здається? Може, то якась ілюзія, гіпноз… і завтра біль знову повернеться?
Задзвонив телефон.
То був Флемінг. Цікавився, чи не хоче він скласти йому компанію за ланчем. Треба, мовляв, порадитися з одного важливого питання.
— Навіщо вам той ланч? Здається, Яне, ви нещодавно пропонували побоксувати? Чому б не сьогодні? — проказав Марко.
— Побоксувати? Може, увечері? У мене купа писанини… — невпевнено, але водночас заінтриговано проказав Флемінг. — Проте ну її, ту писанину. Я встигну все зробити увечері… А що сталося? Чому саме зараз? А ваше плече?
— Забудьте про моє плече. Воно мене більше не турбуватиме, — відповів Швед.
За якихось півгодини вони вже мчали із Яном до боксерського клубу, де лондонські джентльмени, прихильники цього істинно британського виду спорту, вправлялися у боксуванні.
На куті Вайтфріарс та Фліт-стріт, проминаючи молочний бар «Чорне і біле» Марко нагадав собі, що сьогодні планував разом із Лізою та Марго прогулятися та поласувати тут морозивом. Але часу ще доволі. Він встигне повернутися додому, прийняти душ, переодягнутися… Ліза навіть знати не буде.
Флемінг перебив його думки.
— Де ви навчалися боксу? — проказав, кинувши погляд позад себе — там, на задньому сидінні автомобіля лежала шкіряна торбинка з боксерськими рукавичками й тренувальним костюмом Шведа.