Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Гаразд… — кивнув Марко. — Я згоден із вашими словами, бо все так і є. Ви наче мої думки прочитали. А те, що ви добрий друг батька моєї дружини, лише стверджує мене у намірах подальшої співпраці і довіри. А де ви… — почав було він.
— Навчився оцих штук? — завершив Селфрідж думку Шведа, вказавши на вузол своєї краватки. Якось по-дитячому зітхнув і розвів руками. — Усі ми маємо від Господа дари, та не всі ними користуємося. А щодо користування ними на благо…
— А оця ваша краватка… — знову запитав Марко, усвідомлюючи, що свідомо затягує час. — Яскраві смуги, що збивають з пантелику… Це ж гіпноз, чи не так? Я читав про таке… у містера Фрейда…
— Так, — безтурботно, але без зверхності відповів Селфрідж. — У юності я захоплювався гіпнозом. Навіть на якийсь час переїхав до Відня, аби навчатися у містера Фрейда… То правда, він був майстром, знавцем людської душі. Я ж супроти нього — ремісник.
— Нічого собі ремісник… — гмикнув Марко. — Отак просто взяти і перетворити Флемінга на слухняного хлопчика…
— Як ви там його подумки називаєте? — поцікавився Селфрідж.
Марко здивовано глипнув на нього:
— Кого? Флемінга?
— Здається, срібнолобим англійським єдинорогом? Зізнаюся, цей епітет містеру Яну підходить найкраще.
Швед зачудовано подивився на Селфріджа і примружив очі.
— Я хіба сказав це уголос?
— Ні, — похитав головою чоловік. — Звісно, ні…
— Нічого собі… — Марко відчув, як від здивування у нього аж у горлі пересохло. — То ви… справді умієте читати чужі думки?
Селфрідж поправив свою яскраву краватку і знову знизав плечима.
— Зазвичай тільки уривки… Люди не вміють думати яскраво, ілюстративно… Тому доводиться напружуватися. Але ви, містере Швед, — раптом назвав його справжнім іменем Селфрідж, — думаєте так емоційно, літературно, я б сказав, як і належить добре освіченій людині, що гріх було не почути ваші думки.
— Але ж я думаю рідною мовою…
Селфрідж гмикнув, легенько поплескав Марка по плечу.
— То вам тільки так здається… Ви як людина з багатою уявою думаєте образами, картинками. А їх прочитати найлегше. А ще… — Селфрідж повільно, ніби згортаючи пил, провів по плечу Марка: — Ще вам дуже болить отут, містере Швед. Із таким болем у Москві вам буде вкрай некомфортно…
Марко хотів інстинктивно відступити крок назад, та не зміг.
Відчув, як раптом з-під долоні Селфріджа крізь тканину піджака полилося тепло. Просто у болюче місце, десь у глибину, аж під м’язи. Закрутилося там гарячим вихором, шугонуло стрілами у кінчики пальців, потім у зворотній бік, до мозку… Шведа на якусь мить кинуло у жар.
— Що це?.. — пробурмотів він.
Селфрідж усміхнувся. Його невиразне обличчя раптом стало абсолютно… виразним, помітним і навіть… досить приязним.
Марко відчув — по його щоках котяться сльози.
Він дістав із нагрудної кишені Шведа хустинку, простягнув йому.
— Усе добре. Не хвилюйтеся. То нормальна реакція, — проказав Селфрідж. — Ще кілька таких сеансів — і ви будете у нормі. Я навідаюся до вас, містере Швед… Скажімо, завтра о цій же порі. Повторимо сеанс і до від’їзду ви будете абсолютно здоровим. Радонові ванни, бджолина отрута, Бад-Гаштайн… — Селфрідж розвів руками. — Як ви розумієте, усе це чудово, та вам потрібна більш дієва, більш інтенсивна, більш нетрадиційна терапія для прискореного одужання. І я готовий вам, якщо забажаєте, допомогти у цьому. А зараз… ідіть.
Селфрідж вказав поглядом на протилежну стіну. Лише тепер Марко помітив темний обрис дверей, яких не помічав раніше.
— Ідіть, ідіть… на вас вже зачекався містер Корнуелл.
Селфрідж і справді навідувався до Марка протягом двох наступних днів. Елізабет була у музеї, вдома — лише покоївка, нянька, він та маленька Марго, тож цим дивним сеансам лікування ніхто не заважав.
Селфрідж садовив його обличчям до вікна, розтирав руки, клав Шведові на плече свою важку долоню, потім переміщував її на лопатку і вперед, ближче до ключиці. Проводив по спині і знову клав руку на плече. А далі з його долоні починав струменіти невидимий гарячий потік енергії; бив через шкіру, просто углиб м’язів, дістаючи аж до легенів і серця.