Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Навчався — то сильно сказано, — відмахнувся Марко. — Так, займався ще за юнацьких років у себе на батьківщині. До того ж мій дядько — знаний французький боксер й іноді тренував мене, коли приїжджав із тіткою у гості. Тому, Яне, ви можете вважати мене звичайним жалюгідним аматором, що вивчив кілька боксерських прийомів.
— Знаю я вас, містере Мак-Міллан! Побачимо… — кивнув Флемінг і тут же весело розсміявся. — У клубі на нас подивляться, як на ненормальних! — захоплено вигукнув він.
Флемінга тішило усе, що не вписувалося у звичні норми та встановлені порядки, яким його навчали у родині, яким він був змушений підкорятися усю свою юність, тож і цього разу подумки мстився своїй матері, порушуючи ще один із усталених звичаїв, прийнятних серед того суспільного прошарку, до якого він належав.
— Хто з лондонських джентльменів при здоровому глузді у такий час приїжджає на тренування? — знову весело вигукнув він.
— То може ми із вами, мій друже, запровадимо у Лондоні нову моду на ранкові тренування? — розсміявся і собі Швед.
— І все-таки… Ваше плече… — поцікавився Флемінг. — Я розумію, вам набридло носитися зі своєю болячкою, але чи ви певні? Боксування може нашкодити ще більше… Наробите справжньої біди.
— О, Флемінгу, ви вже говорите, як моя дружина, — проказав Швед, не відриваючи погляду від дороги. — Усе гаразд, не переймайтеся. Будемо вважати, я позбувся своїх болячок. Ось і хочу переконатися, що усе добре…
Відчути себе знову у силі, без докучливого болю у м’язах було неймовірно. Марко вдихнув на повні груди.
Спочатку обережно, а потім впевненіше почав розминатися.
Нічого… жодного натяку на біль, жодного дискомфорту!
— Е-е-е, друже мій… Ви з таким ентузіазмом узялися за спортивні вправи, що я насправді хвилююся за вас! — стурбовано проказав Флемінг, спостерігаючи, як Швед без особливих зусиль віджимається від дощатої підлоги уже якийсь там — надцятий раз — Розкажіть же мені, що трапилося? Після відвідин контори вас наче підмінили, — продовжував Ян. — Чого вам дали там напитися? Що то за магія?
Флемінг, як і Марко, уже встиг переодягнутися у зручний тренувальний костюм і тепер чекав, поки працівник допоможе йому застібнути на зап’ястках ремінці боксерських рукавичок.
— Усе добре, — видихнув Швед. — Уперше за довгий час почуваюся так добре! Не хвилюйтеся за мене. Гайда, розігрівайтеся і до справи.
— Ви насправді добре почуваєтеся? — не вгавав Флемінг. — Виглядаєте так, наче й не було того поранення, наче ви постійно тренувалися…
— То спадкове, від батька, — відповів Марко, простягаючи руки у боксерських рукавичках менеджеру, щоб той застебнув. — Така наша шведівська порода, жодної моєї заслуги. — Переліз через натягнуті канати і, опинившись у центрі тренувального рингу, поманив Яна рукою у бахматій боксерській рукавичці: — Не балакайте, мій друже, ходіть-но краще сюди!
Ян невпевнено попрямував слідом.
— То, може, ви мене сьогодні й поб’єте?
— Може, й поб’ю…
Менеджер клубу здивовано спостерігав за двома молодими джентльменами, що, приїхавши у незвично ранню годину, взялися лупцювати один одного з таким завзяттям, наче були давніми і запеклими ворогами. Жоден із них поступатися іншому не збирався ні у витривалості, ні у вправності. Після короткого відпочинку й кількох ковтків води вони знову взялися боксувати.
— Я все хотів запитати… — Флемінг спробував атакувати Марка зліва, — Ваше прізвище… справжнє прізвище англійською «swede» — швед, чи не так? Звідки таке прізвище? Ви ж наче родом з України… Звідкіля там шведи?
— Ви погано знаєтеся на європейській історії, мій друже! — проказав Марко. — Один мій предок служив свого часу у нашого гетьмана, Івана Мазепи таємним посланцем і не раз бував при дворі шведського короля Карла XII. Добре володів шведською мовою. То начебто через це його і прозвали шведом. А далі прізвисько стало прізвищем… Якось так.
— То він бував при дворі у того Карла, — не вгавав Ян, — що програв російському царю Петру І бій під Полтавою? Я щось таке читав, пам’ятаю… А вашого гетьмана, Мазепу, тоді ще нарекли зрадником…
Стрімкий аперкот мало не захопив Флемінга зненацька. Кулак Шведа різко зупинився у кількох міліметрах від Янового підборіддя. Флемінг витріщився на червону рукавичку, що мало не в’їхала йому в обличчя.
— Для Росії усі ми, українці, зрадники, — здавлено проказав Марко. — А надто через те, що не бажаємо ходити у московському ярмі.