Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Марко здивовано обійшов Флемінга, послідував за «картатим».
— Що ви з ним зробили? — запитав подивовано у свого супутника.
— Нічого особливого, просто трохи заспокоїв, — байдуже відповів той. — Містер Флемінг занадто емоційний. Все має бути або по-його, або ніяк! Це, звичайно, іноді стає в пригоді. Але не завжди…
— Ви праві, — погодився Марко, заходячи вслід за ним до кабінету. — Але то йому ніяк не зашкодить?
— Містеру Флемінгу? — не обертаючись, промовив «картатий». — О, ні, звісно. Навпаки, благотворно подіє на його нервовий стан. Він почуватиметься абсолютно нормально навіть за нашої відсутності. Просто не дратуватиметься даремно.
Вони увійшли у вузький, довгий коридор, пофарбований у гидкий світло-гірчичний колір. Марко йшов слідом за незнайомцем і намагався призвичаїтися до дивного, незвичного відчуття всередині себе.
У кінці коридору були ще одні двері, оббиті гладкою чорною шкірою.
— Вам сюди, — досить люб’язно промовив чоловік. — Я ж повернуся до виконання своїх обов’язків, але коли вийдете — я чекатиму вас отут і супроводжу із містером Флемінгом до виходу.
«Картатий» уже взявся однією рукою за ручку дверей, та Марко зупинив його.
— Зачекайте ще одну мить…
— Слухаю, — так само люб’язно промовив супровідник.
Марко здивовано подивився на цього дивакуватого, безликого чоловіка, перевів погляд на його яскраву гіпнотизуючу краватку.
— Скажіть… містере…
— Селфрідж. Мене звуть Селфрідж, — нарешті відрекомендувався незнайомець. — Ми давні знайомі з вашим тестем, містером Сеймуром, і давні друзі… Я недавно бачився з ним, — додав він. — Перед його поверненням до Стамбула. Річард розповів мені про вашу проблему після поранення… Я гадав, усе вже позаду…
Марко кивнув.
— Що є, то є…
— Коротше кажучи, — продовжував Селфрідж, — мусимо то вирішити, бо я приклав багато зусиль, щоб наше керівництво було прихильним до вашої кандидатури.
— О… дякую, — відповів Марко. — Уявляю, яка то була складність, я ж не англієць, не випускник Оксфорду чи Кембріджу…
Селфрідж згідно кивнув, прочинив перед Шведом двері і впустив його до похмурого, проте достатньо ошатного кабінету.
— Так, містере Мак-Міллан, ви добре поінформовані, — проказав він, вказуючи на крісло. — У керівництва нашого управління є така слабкість — надавати перевагу співвітчизникам, випускникам Оксфорду та Кембріджу. Проте… — Селфрідж розвів руками. — МІ-6 — не Орден Підв’язки, відкритий лише для кола осіб певного статусу чи королівської крові. Ми усвідомлюємо виклики часу і нас цікавлять насамперед енергійні молоді люди, які розділяють наші переконання. Скажу вам більше… С.І.С., як ви швидко самі зрозумієте, складається з рідкісної категорії незалежних оперативників — джентльменів, що елегантно порушують правила, закони і права людини — в ім’я миру, звісно, та, як мовиться, заради благої, вищої цілі… — усміхнувся Селфрідж.
Помітивши тінь іронії, що майнула по Марковому обличчі, він поплескав його по плечу.
— Містере Мак-Міллан, нехай мої слова не збивають вас із пантелику. Насправді ви саме там, де маєте бути. Сьогодні, у всякому разі.
Селфрідж пильно подивився на Марка.
— Я здогадуюсь, які думки терзають вас.
— І які ж? — Марко мимоволі відвів погляд, аби здібності містера Селфріджа не зіграли із його свідомістю той самий жарт, що й із Флемінговою.
— Свідомо чи ні, ви прагнете помсти, містере Мак-Міллан, — просто відповів Селфрідж. — Помсти за свою понівечену батьківщину. І шукаєте засобів, аби втілити свою помсту. Це нормально і зрозуміло, інакше ви б не погодилися на пропозицію вашого тестя, містера Сеймура, працювати у МІ-6, а жили б собі з його донькою, як у Христа за пазухою, в заміському маєтку… Саме я написав вашому тестеві, як гарно ви показали себе у Харбіні. І що керівництво МІ-6 оцінило ваші зусилля. Власне, аби врятувати ваше життя, ми задіяли цілу субмарину. Тож будьте певні, містере Швед, ми і тепер не поскупимося: надамо вам і шанси, і засоби, і можливості для досягнення нашої спільної мети. Бо нас об’єднує протистояння спільному ворогу, чи не так? Але… як ви розумієте, діяти навмання чи так, як вам би хотілося, не вдасться. Тільки за планом і за попереднім узгодженням.
Марко стиха розсміявся.
— Тобто ніякої ініціативи…
— Чому ж… проявляйте на здоров’я, особливо коли то вкрай необхідно. Але у вказаному напрямку, а не як заманеться… Обіцяю вам, — продовжив Селфрідж, — якщо довірятимете нам, то і ми надалі довірятимемо вам. Ми надамо вам найкращі інструменти. Для помсти. І тоді ваша помста буде по-справжньому витонченою, елегантною і вельми дошкульною… Ми маємо справу з монстром, містере Мак-Міллан, якого не так легко подолати… І будь-які ваші самостійні потуги у зазначеному напрямку будуть нагадувати комарині укуси, які тільки розізлять його. МІ-6 — це сила. Тож нам вигідно співпрацювати із вами, а вам — із нами…