Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Люблю тебе! Люблю тебе, Марку! Може… Бог за цю любов дасть мені народити для тебе ще одну дитинку? Сина… Ти хочеш?
— Звісно.
— Чому ти не зачекав, поки приїдемо додому? — прошепотіла йому на вухо вона. — Ми могли б кохатися вдома.
— А хто б нам удома дав спокійну годину? У білий день. Вдома — Маргарита. І нянька… Ото б накохалися.
Ліза розсміялася.
— Так, це правда. А якби нас тут хто побачив?
— Тю-ю-ю! — розсміявся уже він, повільно піднімаючись. — Серед поля? І що?
— Маркусю… — прошепотіла вона, знову притягаючи його до себе. — Коханий, як поїдеш до тієї чортової радянської Росії — благаю, повернися до мене живим і здоровим! Благаю! — повторила знову. — Якщо з тобою щось станеться, я того не переживу!
— Нічого зі мною не трапиться. Не говори дурниць, Лізо.
Вона і собі піднялася, і поки Марко знадвору застібав геть зім’яту сорочку й надягав жилет, вона так-сяк випростала ноги, натягнула бретельки комбінації і рукави сукні.
— Іди до мене! — покликав він її. Взявся поправляти зачіску, застібати незчисленні дрібні ґудзички сукенки.
— Більше її не одягай! — гмикнув, цілуючи Лізу в губи. — Морока, а не сукня! Поки розстібнеш, то забудеш, чого хотів. Геть не годиться ні для чого подібного!
— Я сьогодні розмовляла із однією фотографинею про портрет для Марго. Кажуть, вона — найкращий дитячий фотограф-портретист у Лондоні… — Ліза відклала убік складені стосиком відпрасовані підгузки Маргарита і подивилася на Марка в очікуванні.
Марко відірвався від газетної шпальти запитально глянувши на Лізу.
— Де ти її знайшла?
— О, — продовжувала Елізабет, — то не я її, а вона мене знайшла. Ми щоразу прогулюємося повз її фотосалон. І, як я зрозуміла, вона давно запримітила нас із Маргаритою. А оце вирішила нарешті підійти і запропонувати свої послуги.
— Цікаво… — Марко відклав убік газету.
— Місіс Едіт Тюдор-Харт, — продовжувала Елізабет, — так зовуть фотографиню, сказала, що ми з тобою дуже гарна пара і запропонувала зробити наш сімейний портрет. Не знаю, скільки то коштуватиме, але її роботи справді дуже талановиті.
Марко підвів очі на Лізу.
— Так-так-так… Гарна пара? З цього місця, будь ласкава, детальніше…
Елізабет здивовано глянула на Марка.
— У якому сенсі — детальніше?
— Ця фотографиня сказала, що ми з тобою гарна пара. Не хочу, щоб ти вважала мене занудою, але я особисто з цією місіс Тюдор-Харт не знайомий. Вона що, спостерігає за нами?
— Ну… — Елізабет стенула плечима. — Вітрина її фотосалону виходить на бульвар… Що дивного у тому, що вона видивляється серед перехожих потенційних клієнтів і пропонує свої послуги?
— Зрозуміло, — Марко знову поринув у читання газети.
— Тобі не подобається моя ідея, Маркусю?
— Ні, дуже подобається, — відповів він. — Нічого не маю проти… Єдине, із сімейним портретом… Лізо, ти ж розумієш. Я не проти, щоб у нас була родинна світлина, але краще я знайду когось свого…
Елізабет розсміялася.
— Ну ти даєш! Марку… Для усіх ми звичайна лондонська родина! І для тієї фотографині у першу чергу.
Він подивився на Елізабет, як на мале нерозумне дитя. Проказав повільно:
— Тітка, що веде спостереження з вікна свого фотоательє за перехожими, без проблем висіює потенційних клієнтів і легко вступає з ними в контакт…
Обличчя Елізабет спохмурніло.
— Марку, полиш оці твої штучки. І вона не тітка, а приємна молода жінка.
— І що? — промовив Марко, не відриваючи погляду від газетної шпальти. — Тебе у цьому знайомстві нічого не бентежить, люба?
— А що бентежить тебе? — поцікавилася Ліза.
— Власне, у цьому дивному знайомстві мене бентежить геть усе! — гмикнув Швед. — Окрім того, що я вже перерахував, скажи, ми ж наче мешкаємо не у Нью-Йорку, де повний фрідом, а у старому доброму консервативному Лондоні, де про подібні речі прийнято запитувати спочатку у чоловіків, чи не так?
На обличчі Лізи з’явилася поблажлива посмішка.
— Ні-ні, ти мене не так зрозуміла, Лізо! — розсміявся Марко. — Ти ж знаєш, я за рівність чоловіків і жінок у суспільстві. Але твоїй фотографині про це невідомо. Більшість англійських чоловіків мають значно консервативніші погляди. Якщо цій пані був потрібен результат, вона мала б поговорити спочатку зі мною, так було б звичніше, по-британськи. Далі… Якщо вона відома фотографиня, то ми мали б із нею десь перетинатися, от хоч у тому клубі, куди мене Флемінг витягає щотижня…
— Навіщо ти так, Маркусю? — ображено промовила вона. — Якщо тобі не до вподоби моя ідея…