Твори в 4-х томах. Том 2

— Тарагалла.

— Схоже на «Валгалла» — це я запам'ятаю. А у самиць теж Є. роги?

— Звичайно, але їх легко розрізнити: самці чорні, а самиці коричневі. Помилитися неможливо.

— А М'Кола коли-небудь бачив цю антилопу?

— Не думаю. У нас ліцензія на чотирьох. Тільки трапиться щось, варте уваги, дійте.

— А їх важко вбивати?

— Так, вони живучі. Це не куду. А підстрелите таку, то підходьте обережно.

— Скільки в мене часу?

— Та треба вже їхати. Вертайтеся завтра надвечір, якщо зможете. А втім, дійте на власний розсуд. Однак мені здається, що надходить вирішальна хвилина. Ви вб'єте куду.

— Знаєте, що це мені нагадує? — спитав я. — Коли ми ще були хлопчаками, то прочули, що в чорничних заростях за Стердже-ном і Підженом є річка, де ще ніхто не вудив риби.

— І як вам повелося?

— Слухайте далі. Ми добиралися туди страшенно довго, прийшли аж надвечір, майже поночі, й побачили глибоке плесо, яке звужувалось у довгу пряму смугу. Вода була така холодна, до не можна було вдержати руку, а коли я кинув недокурок, до нього кинулася велика форель, а за нею ще кілька; вони хапали й знов випльовували недокурок, поки не розскубли його.

— А великі були форелі?

— Таких я ще не бачив.

— Боже праведний! — мовив Старий. — І що ж ви робили далі?

— Я розмотав і закинув вудку, а вже ж споночіло, над нами літав козодой, було нестерпно холодно, і я спіймав три рибини підряд — вони хапали наживку, як тільки вона торкалась води.

— І повитягували їх?

— Усіх трьох.

— Брехун несосвітенний!

— Присягаюсь, що правда.

— Гаразд, вірю. Докажете, коли повернетесь. То форелі були великі?

— Дуже великі, більших я ніколи не бачив.

— Боже праведний, — сказав Старий. — В такому разі ви підстрелите куду. Ну, в дорогу!

В наметі я розповів усе Мамі.

— То ти справді вирішив їхати?

— Так.

— Тоді поквапся, — сказала вона. — Менше балакай і збирайся.

Я взяв дощовик, запасні черевики, купальний халат, коробочку з хініном, цитронелеву олію проти москітів, записник, олівець, обойми з патронами, фотоапарат, аварійний набір інструментів, ніж, сірники, чисту сорочку, спідню білизну, книжку, дві свічки, гроші, флягу…

— Що ще?

— Мило взяв? Візьми гребінець і рушник. А носовики?

— Візьму.

Моло повкладав усе в рюкзак, а я тим часом знайшов свій бінокль. М'Кола взяв великий польовий бінокль Старого і флягу з водою, а Кейті виніс ящик з провіантом.

— Наберіть чим більше пива, — порадив Старий. — Ви можете залишати його в машині. Віскі в нас обмаль, але пляшку беріть.

— А ви як?

— Не турбуйтесь. У тому таборі є ще. Ми послали туди дві пляшки з містером К.

— Мені вистачить і однієї фляги. Давайте розіллємо цю пляшку.

— Тоді візьміть більше пива. У нас його вистачає.

— А куди нарихтувався цей поганець? — спитав я, показуючи на Герріка, що сідав у машину.

— Каже, що ви з М'Колою не порозумієтесь із тамтешніми жителями. Що вам потрібен перекладач.