У задзеркаллі 1910—1930-их років

Звісно, що з уваги на політику марксизму в мистецтві усе це виглядало зазвичай повзучим емпіризмом. Трохи не імперіялізмом. Яке «самоспостереження»? Які «умовні форми» й «зародки»? Маркс — наше все! А також провідна і спрямовуюча рука партії. «Формалізм — чудова зброя в руках наших клясових ворогів для дезорганізації наших лав, для прориву фронту пролетарського мистецтва», — висловив В. Коряк ставлення української науки до небезпечної методи.

«Лише короткий час вже по революції 1917 р. в історії української літератури працювали т. звані „формалісти“, що головною метою історично-літературного дослідження вважали аналізу „формальних“ властивостей твору. Формалісти (напр., М. Зеров) загострили стилістичний підхід школи Перетца, але не дійшли до тих крайностей формалізму, що існували в Росії», — уточнював Д. Чижевський. Але «український» формалізм, як вважають сьогодні, не відбувся не лише через те, що «як окрему школу на кшталт ОПОЯЗу українські формалісти себе не означили» (В. Агеєва), «українська наука, стимулювавши потебнянськими ідеями народження формалістичного дискурсу, сама залишилася поза його межами» (В. Будний) і «українська версія формалізму, аніж до ОПОЯЗу, ближча до Празького лінгвістичного гуртка» (М. Ільницький). Просто з «українським» формалізмом, так само, до речі, як з футуризмом, завжди було складно. «Проф. Володимир Перетц був перший, який з кафедри Київського Університету проголосив на своїх лекціях методології літератури не що, а як. Не зміст, а форма. Не поет-громадянин, а поет — знавець свого ремесла», — значив В. Домонтович про випускника Петербурзького університету що виховувався в російській інтеліґентській родині. «Формалізм неоклясиків, розуміється, річ вигадана, — визначався М. Зеров у 1926-му році. — Я далеко ближчий до марксівського соціологізму». Так само будучи «далеко ближчим», П. Филипович у 1927-му році звітував рідному начальству, що «захоплення „чистим“ формалізмом на Україні не спостерігалось». І лише ворохобний Д. Чижевський дивувався з того, що його не записують у формалісти. Записали натомість у націоналісти. Може, не там шукали? «Дискурс формалізму слід шукати якраз між рядками текстів українських літературознавців соціологічного та марксистського спрямування», — підказує Р. Семків, і архиправильне рішення, як зауважив би В. Ленін. Між рядками будь яке перо входить м’яко, без зайвого формалістичного тиску.