Легенди нескореної зими
- Автор: Ухачевский Сергей
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 978-966-663-362-3
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Легенди нескореної зими». Краткое содержание книги:
Усі збіги власних назв, імен чи характерів є абсолютно випадковими.
Автор і Видавець просять у Вас пробачення за ненормативну лексику, яка трапляється у романі. Автор просто показав життя таким, яким воно є.
Кажучи словами Ярослава Гашека, автора безсмертного роману «Пригоди бравого вояки Швейка»: Життя — це не школа витонченої поведінки. Кожен говорить так, як уміє…
А цей роман — ані підручник салонних манер, ані науковий трактат про те, яких слів прийнято вживати у товаристві.
Матроскін достойно відвоював у десантурі, брав участь у звільненні Слов’янська, Краматорська, був поранений. Демобілізувався, відслуживши рік.
Того ж дня у Київ повернувся Жалій. І вчасно. Він забрав Діда з лікарні та відправив на лікування у Францію, під нагляд Галі. Принаймні там Триндюк його не дістане. Травми у Сергія виявилися серйозними, тому лікування затягнулося на п’ять місяців. Коли він знову почав ходити без допомоги милиць, запропонував Галі одружитись. Весілля не було — тільки весільна подорож у Південну Африку.
Логопед і Мопед зникли, так і не доїхавши до Криму. Їхні тіла, виловили рибалки у Дніпрі під Херсоном через два тижні. В обох були прострелені голови.
Стреси. Епілог
В улюбленому клубі Єгора «Большой Дон» було повно народу. На Майдані ховали загиблих… «Пливе кача»… Сльози і біль. А тут влаштували вечірку в патріотичному стилі. На танцполі стриптизерки з прапорами і «коктейлями Молотова» спочатку «боролись» із «беркутнею», що була одягнена у чорні танцювальні лосини, а потім почали роздягатися і спокушати їх своїми танцями. Мораль — любов перемагає. Ті не витримали, покидали щити і теж стали роздягатися до трусів, а потім, під заохочувальні заклики «пацієнтів», зняли спіднє, до ковпачків, натягнутих на пісюни. Тьолки ж роздягнулися взагалі і стали демонструвати свої принади чомусь вже не «беркутам», а публіці. Чоловіча частина цього маразматичного стриптизу, що грала роль «беркутні», непомітно покинула сцену. В принципі, як вчора вранці. Не вистачало автобусів і снайперів.
На столиках пацієнтів, чи то пак, клієнтів клубу, стояли «коктейлі Молотова» з увіткнутими в них прапорцями України, «Правого сектору», ОУН. На стінах було розклеєно фотографії з подій на Майдані.
Єгор дивився на це з висоти своєї vip-ложі і криво посміхався. У нього не було настрою — був стрес. А як може не бути стресу, якщо він вже 2 дні у Києві, батько постійно займається справами — зустрічається з людьми, про щось домовляється, а він — поза грою. Навіть Азаров не хоче говорити з ним. Кажуть, що вже й Яник змився з України. І в цю мить Єгора осінило: він програв цю партію. Він справді зробив ставку «не на тих». Через це може повалитися вся схема роботи його підприємства. Мрія про монополію українського ринку відкладалася на невизначений термін.
«Кокосу», — подумав він і потягнувся рукою до «марафетниці», але чомусь зупинився і озирнувся. В кутку сиділи охоронці та не звертали на нього уваги… Але що, коли раптом… все справді зміниться і країна почне жити по-новому, за законами?.. Він відкинувся назад, прихопивши зі стола чарку з наливкою. Надпив. Але вона була якоюсь гіркуватою. Відставив і скоса зиркнув на охоронців. Він став підозрювати, що батько наказав їм додавати у його питво транквілізатори. Тому вчора спробував не пити своєї улюбленої води. І його не вирубало, гуляв цілу ніч… А нині ось такий підозрілий смак солодкого лікеру… Хоч бери не пий.
Адміністратор привів неповнолітніх шлюх. Але Єгор, оцінивши їх з ніг до голови, сказав, що в них надто великі груди.
— Таких полно на Окружной, — махнув рукою.
Адміністратор винувато розвів руками і пояснив:
— Все «серьезные» девочки сегодня работают на выездах. Вы ведь не предупредили, что будете у нас. Может, что-то другое подобрать?
— Слушай, а эти… с Майдана сюда не припрутся? Они своих хоронят, а мы тут развлекаемся? Хрен его знает, что там у них в башках…
— Не-не-не… — запевнив адміністратор, — мы уже обо всем договорились, в случае чего, к нам подъедет Самооборона… — посміхнувся. — Она наша… Мы ее сами создали. Надо же контролировать эту быдломассу.
— Все правильно… — погодився Єгор.
— У них флаги, эмблемы, камуфляж, все, как положено. Есть, конечно там и люди с Майдана… Но они ничего не решают… Мы-то Майдану помогаем… И помогали… Короче, вам беспокоиться не о чем.