Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
Що розповідають мемуари графа Черніна? — 1
Відразу слід відзначити: керівник австро-угорської дипломатії мав цілком ясне, адекватне, цілісне та несуперечливе поняття, навіщо він їде до Бреста, що має там робити і, найголовніше, якого результату повинен досягнути.
Основне значення своєї дипломатичної місії він вбачав у тому, щоб «якомога швидше покінчити з Росією, потім зламати руїнницьку волю Антанти й заключити — хай з утратами — мир: оце мій плян і надія, якою я живу!»
Засад, на які спирався керівник австрійської дипломатії, збираючись на переговори, було, власне, аж шість:
— «всі вістки з Росії зводяться до того, що тамошній уряд, безумовно, і то якомога швидше, хоче робити мир»,
— у цьому випадку німці, перекинувши всі війська на Західний ТВД, мають усі шанси захопити Париж та Кале,
— це зумовить згоду Антанти укласти мир,
— «передумовою цього є звільнений Східний фронт»,
— «проводирі більшовиків <...> майже всі Жиди з цілком фантастичними ідеями, і я не завидую країні, над якою вони панують»,
— «чим коротше Ленін при владі, тим швидше треба переговорювати з ним, бо ніякий пізніший уряд не розпочне наново війни».
З цими установками австрійська делегація «в кілька хвилин після п’яти годин» 20 грудня прибула до Бреста. Сумнівів граф не мав: «Росіяне зроблять пропозицію загального мира», заснованого на принципі «без анексій та контрибуцій», і «ми приймемо її». Упродовж тижня — з 22 до 28 грудня — йшли активні перемовини з петроградською делегацією. Це зумовило «млявий настрій» представників Центральних держав. Увечері 28 грудня вони у повному складі відбули до рідних столиць — святкувати Новий рік. Принципово важливо відзначити, що в цей час граф Чернін мав «дві довгі авдієнції у цісаря». Указівка імператора була проста: «заключити мир, коли це лиш як-небудь можливо зробити».
З цим мандатом пан міністр 4 січня повернувся до Бреста. Тут разом із колегою, керівником німецької делегації Ріхардом Кюльманом, було ухвалено принципове рішення: якщо петроградська делегація не приїде для продовження переговорів, «єдиним рятунком в цій ситуації» залишається «почати хутко та енергійно переговори з українською делегацією, і ми взялися до цієї праці негайно, пополуднє цього ж дня»[100].
Далі, згідно з міністром Черніним, події розвивалися так:
5 січня німецька та австрійська делегації відбули на... полювання.
6 січня «розпочались перші переговори з українською делегацією у повному складі». Унаслідок переговорів з’ясувалося, що українці не знають, чи є вони самостійною делегацією, чи частиною петроградської.
7 січня. До Бреста прибувають Троцький-Бронштейн із товаришами. «Росіяне знаходяться у безнадійнім становищі, тому що мають перед собою вибір: або повернутись без миру, або з миром поганим, а в обох цих випадках їх поженуть».
8 січня. Приватна зустріч делегацій Центральних держав.
9 січня. На пленарному засіданні петроградський делегат вимагає перенести переговори до Стокгольма.
10 січня. Одне з переломних засідань. «Троцький, — за словами Черніна, — <...> відступив на всій лінії», прийнявши всі німецько-австрійські вимоги. Але не все пішло так, як хотіли дипломати Центральних держав.
Відбувся «новий конфлікт з Українцями», які домагалися (тобто ще домагалися, всупереч запевненням Шульгина, що таке «визнання» настало 30 грудня) «признання їхньої самостійності і заявляли, що підуть геть, якщо ми її не признаємо».
11—14 січня перемовини йшли як мокре горіло.
15 січня Чернін відзначив: «катастрофа перед нашими дверима є наслідком недостачі харчів».
Запис 16 січня: «Із Відня приходять оклики розпуки, які домагаються харчів. Прохають, щоби я негайно звернувся до Берліна за підмогою, інакше катастрофа — за дверима».
17 січня: «Погані новини із Відня та його околиці; великі страйки наслідком зменшеної видачі муки і звитяжність переговорів у Бересті. Слабість віденського міністерства пахне трупом».