Пробуджені фурії

— Ні, — я помовчав хвильку, зважуючи доцільність розмови. — А ти сам довго пробув на Смузі?

Він усміхнувся.

— Усі свої життя. А чого питаєш?

— Я шукаю друзів. Подумав, чи ти їх не знаєш.

— Та ну? А ти коп? Правоохоронець?

— Останнім часом ні.

Здається, то була правильна відповідь. Усмішка повернулася.

— А в твоїх друзів є імена?

— Були, як я був тут минулого разу. Бразил, Адо, Трес. — Я повагався. — Можливо, Відаура?

Його губи сіпнулися й стислися разом, він втягнув повітря крізь зуби. Штука, яку він звик робити в іншому, значно старшому тілі.

— Джек Душа-Бразил? — обережно спитав він.

Я кивнув.

— Ти з «Жучків»?

— Останнім часом ні.

— З бригади «Мультифлореса»?

Я втягнув повітря.

— Ні.

— З «Бакрумців»?

— А тебе якось звуть? — спитав я його.

Він знизав плечима.

— Аякже. Мілан. В цій околиці мене кличуть Брокером, бо я вмію діставати зброю.

— Ну, Мілане, — спокійно мовив я. — Ти починаєш дратувати мене до всирачки. Можеш мені допомогти чи ні? Ти знаєш, де Бразил, чи просто пахкаєш парою, бо він пройшов був сюдою тридцять років тому?

— Гей, — його блакитні очі звузилися. Руки розчепилися, кулаки при боках стислися в маленькі молотки. — Знаєш, семе, я тут свій. Я катаюся на дошці. Спускався з водяних гір на Вчирі ще до того, як ти був піною в трубах своєї матері.

— Сумніваюся, але не будемо чіплятися. Я шукаю Джека Душа-Бразила. І знайду його, з тобою чи без тебе, але можливо, що ти зможеш зекономити мені трохи часу. Питання в тому, чи підеш ти на це?

Він зиркав на мене, погляд досі сердитий, поза досі загрозлива. В десятирічному чохлі це виглядало не так ефектно.

— Питання в тому, семе, що це мені принесе.

— А.

Отримавши гроші, Мілан видавав інформацію зі скупістю, яка мала замаскувати й заповнити прогалини в його дуже обмеженому знанні. Я купив йому рому й кави на розі вулиці через дорогу від крамниці, яку він доглядав — не можна її просто закрити, семе, тут ідеться не просто про мою роботу — і перечекав процес оповідацтва. Більшість із того, що він розказав, можна було сходу визначити як добре потерті пляжні легенди, але з кількох розказаних речей я вирішив, що він справді кілька разів зустрічався з Бразилом, або й катався з ним. Їхня остання зустріч нібито відбулася десяток років тому. Героїчне й голіручне протистояння плечем до плеча проти банди лояльних Гарланам зайдиголів за кілька кілометрів від Кем-Пойнта. Оточений у гущі сутички, Мілан виявив скромно применшену жорстокість, отримав кілька поранень — бачив би ти чортячі шрами на тому чохлі, семе, іноді я так за ними жалкую, — але найвищу хвалу він віддав Бразилові. Наче довбана болотяна пантера, семе. Ті гімнюки розітнули йому груди, а він і не помітив. Роздер усіх. Коли він зупинився, від них нічого не залишилося. Повернулися на свою північ по шматочках. Після того було оргіастичне святкування — сяйво вогнищ і викрики жінок у дикому оргазмі з прибоєм на фоні.