Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Стратегія німецька розпрацьована найдокладніше, стоїть на найвищому рівні. З цим треба згодиться, як і з тим, що і армія, скована залізною дисципліною, б'є ніби таран, борониться з великою твердістю і умілістю.
Наш солдат не гірший німецького. Артилерія б'є цільніше. Кіннота без порівняння краща. Німці беруть гору кращою технікою, організацією і наукою війни.
Час іде своїм порядком. З півдня повіяли теплі вітри, сніг зникає цього року рано. Надулась, почорніла, піднялась крига на Стоході.
Надзвичайна блискавка-новина — убито Распутіна! Як електрична хвиля пробігла по всіх частинах. Все притаїлось, ждало чогось, передусім: хто, коли, де? Нові вісті заскакуючі, найменше сподівані. Распутіна убито під час вечері в двірці князя Юсупова. В змові брали уділ: великий князь Дмитрій Павлович, людина молода, і широко знаний член Державної Думи Пурішкевич, монархіст. Всі троє — близькі і оддані тронові.
Тіло убитого кинуто до р. Неви під лід. Слідство виявило винних, тіло найдено і поховано серед плачу почитательниць з царицею на чолі.
Могила вся вкрита квітами, щодень свіжими (зимою!). Вел. князя вислано над персидську границю. Юсупова і Пурішкевича видалено до своїх маєтностей! Пригасло піднесення, симпатія обняла покараних. Що буде дальше? Од вуха до вуха зашепотіли: коло могили поставлена озброєна варта. Якісь незнані одважні ризиковані особи обкаляли квіти на могилі. І легше зітхнулось: ніхто інший, як студенти!
Далі події поточились, як в калейдоскопі. Масові забастовки на заводах. Зараз незлічимі маси вийшли на вулицю: не хватає хліба, м'яса, жирів.
Поліція, озброєна в кулемети, одкрила стрільбу по демонстрації.
Кіннота і козаки одмовились од атаки на маси людей. Військо перейшло на сторону повставшого народу, а першим — гвардійський Волинський полк.
Щораз новини. Забастовки і демонстрації, потички з поліцією, як полум'я, охватили всю територію імперії. Загуло, зашуміло на фронтах, як порушений рій! Наступали великі зміни, великі дні.
Запанувала радість, надія на краще майбутнє, справедливість і вільність. Залунали пісні. На грудях маком зачервоніли стрічки. Молодіж офіцерська, особливо з студентів, виступала з промовами на вічах, до цього долучилось, перевахно з робітників, багато талановитих промовців.
Під натиском Державної Думи цар зрікся трону за себе і за сина на річ брата великого князя Михаїла Олександровича. Той одмовив. Кінчилась монархія і династія Романових. Владу обняла Державна Дума. В вищому командуванні пересунення. Одійшов в-й князь Миколай Миколайович, Кавказький фронт прийняв генерал Юденич.
З Державної Думи виділено Тимчасовий Уряд, на чолі которого поставлено знаного з смілих промов правника Олександра Керенського, члена соціал-рево- люційної партії.
До Уряду призвано знаних поступових діячів, членів інших партій: соціал- демократів, кадетів, конституціонних монархістів і науковців.
В недовгім часі армія склала присягу вірності Державній Думі і Тимчасовому Урядові.
В найближчому часі мали одбутись Установчі збори, котрі мали вирішить будучий устрій держави.
На фронті повний спокій. Одійшов ген. Брусилов. Південно-Західний фронт обняв генерал-лейтенант Володченко. Настав командуючим Окремою армією ген. Леш.
Новий начальник штабу Головної команди — молодий генерал-майор Духонін. Якийсь час був ним старий генерал Алексеев.
Воєнний міністр Гучков видав приказ, котрим зносив титулування солдатами офіцерів, заміняючи словом "господін". Трохи пізніше знесено орденські відзнаки, зоставивши тільки Георгія.
Дисципліна держалась на фронті добре, силою привикнення, особливо в артилерії і інженерних частинах. В піхоті появилась щілина і стала помалу шириться.
Замітно забирали силу і мали послух, хто умів говорить на вічах, а до того — те, що подобалось масам.
Правду кажучи, я не все розумів і не міг розібраться в наступивших подіях, а розвивались вони і набирали силу урагану. Не міг, наприклад, зрозуміть, як може буть військовим міністром Гучков або Верховним Головнокомандуючим Керенський, обидва нічого спільного з військом не маючі, люди глибоко штатські?
І знаменна річ: на Керенського маси перенесли відданість і віру, яку мали до царя! Портрети, "ура", транспаранти:
Олександр Федорович Керенський!
Нехай живе вождь народу Керенський!
Многих літ любимому О. Ф. Керенському! і т. д. і т. д.