Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Відповідь: замінувать міст на знищення 15–20 м і спалення решти.
Не питавсь далі нічого, справа ясна…
Огонь артилерії замітно слабне з обох сторін. Вухо починає ловити далеке строчіння кулеметів. "Ковбаси" ще висять.
Продвигаємось лісом до мосту. Коло невеликої гірки натикаємось на лежачу піхоту. Газ щипає в очі, ідем в масках, темнувато. Рота піхоти лежить без руху, сплять чи що?
Приглядаюсь — погони прапорщика. Помалу дотикаю, порушую — не будиться. Путерман запалив сірника — мертвий прапорщик і всі, що лежать! Вигляд несамовитий!
Лиця темні, очі закочені, вирячені, коло рота піна з кров'ю, язики висунуті.
Видно, тут були в близькому резерві, і накрив їх залп газових снарядів. Страшно. Не мали масок.
Підлий ворог — німці. З нашого боку два тижні не впав стріл. Переживаєм історичний момент, готові бути брататься з вами, не проливать крові. А ви приготовили газові батареї, снаряди і підступно ударили як на сплячих і безборонних.
Чекай, проклятий! Помстимось рано чи пізно! Цього злочину не забудем.
Прибув Сікованов. Артилерія замовкла, затих огонь на плацдармі. Темно. Мала нарада. Бабкін і Путерман беруть по 10 саперів і по банці керосину, ідуть до легких мостів. Там близько нагромаджено сухого гілля.
Належить його скоро винести далі на мости, полить керосином, коли наступе вибух головного мосту, — запалить і вертатись в роту.
Сікованов з мінерами замінує міст. З Кононенком остається до сигналу. Запалює шнури Бікфорда в порохових картузах (палиться шнур 15 мин.), і скоро обоє вертаються в окоп.
5 одважніших саперів з єфрейтором Федоровим (картяр-одесит) ідуть на кінець мосту і далі за мостом засядуть скрито. Федоров розторопний і одважний, на його можна надіяться. Має електр. фонарик, буде сигналізувать. Один блиск — значйть, на місті, три рази блисне — вертаюсь.
Всі шестеро мають нагани, гранати і короткі лопатки — випробувана зброя до нічної схватки. Біла ракета — вертатись.
Сигнали приймаються одним блиском. Побачать три — значить, хтось до їх їде. З нашого боку приймає і подає сигнали Василь: прийшов, приніс їсти і впросився. Якби появилась німецька розвідка 5-10 чоловік, пропустить, кинутись ззаду, взять в полон. Більшу групу закидать гранатами і утікать під мостом.
Всі групи рушили по призначенню.
Резерви піхоти зайняли окопи проти мосту і далі. Прошу к-ра роти виділить десяток добрих солдатів з старшим зміцнить групу Федорова.
Тихо. К-р роти говоре, що плацдарм страчено, зв'язок перервано. Настрій пригнічений.
Блиснуло з того боку — Федоров на місті, засів. Не в довгім часі знову блиснуло — дійшла друга група, так само узброєна, має ручний кулемет. Висуне далі підслух-секрет.
Блиснуло три рази — одходять? Щось до Федорова не подібне. Вилетіли одна за другою ракети.
Мостом підходе група мокрих, без рушниць, немало легко ранених. Вони чекали ночі близько мосту і під мостом. Вийшли, як почули рух з нашого боку.
Прибув командир дивізії. Мінери спішно працюють. Блиснуло знову три рази. Нова група з раненим офіцером. Генерал згодивсь з зробленими розпорядженнями і казав ждать його особистого приказу.
Сікованов докладає про закінчення мінування. Дроти до "Сіменса" звисають в окоп.
В землянці генерал балакає з раненим. Змінився і одразу постарів на 10 літ. Не дивно. 6 000 згублено, важний пункт оддано. Другий обсаджений його дивізією.
Вернулась ще групка з офіцером. Всього мостом прийшло коло сотні солдат ів і два офіцери. Сигнал Федорову. Вернулись усі. Німці од мосту лежать. Не далi 100 кроків, далі не йдуть.
Плюснула вода, скинуто порохові заряди. Ще 13 минут. Огромний вибух тонни вибухового матеріалу, ламання конструкції, глухі подмухи на землю, в воду, болото.
Одночасно піднімається червоне полум'я з легких мостів. Генералові докладаю про виконання завдання. Дякує мовчки. Робиться, його шкода. Він підкреслював потребність обережності і уваги. Читав сам його приказ.
Що ж? Винна тут хвиля революційних переживань, наївність в розумінні німецької честі. Ослаблення чуття уваги.
На другий день, взявши мол. унтера Міллера і двох саперів, пішов подивиться на наслідки вибуху і огню.
4 прольоти мосту, коло 30 м, цілком знищено. Стирчали там потрощені сваї, кругом далеко розкидані частини зламаної конструкції. Легкі мості спалились. Часом німецькі батареї пострілювали не десь по цілі, а то там, то там. То одна гармата, то всією батареєю.