Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
В цих хвилях, коли салютував прадідівською шаблею, вернулась рівновага духа.
Обід з музикою, гарним хором. Десятки офіцерів: старших, зовсім молодих. Немало з запасу сімейних, старших інженерів, одірваних од мирного, спокійного життя, молоді вищих шкіл.
Кружляють чарки, виголошуються промови, тости, піднесення. А не один похиливсь над столом, сперся на руку мовчки. І мені стали перед очима рідні, і мені на думку впало: а як воно буде далі? Як укладеться життя?
Вийшов на свіже повітря, і зараз обступили свої. Питаю, як пообідали? Кажуть, добре, тільки у нас Кузьма робе смачніше. Питаються, чи не чути про кінець війни?
От що у всіх на думці!
Збираються групами до повороту. Казав вислать на спіткання ще п'ять возів. 40 кілометрів з хвостом — не жарти!
На другий день мав довгу розмову з полковником. Цікавила його інспекція генерала Шейдемана. Більше-менше — він говорив те саме, що на вечері полковникам, а під небо виносив мене. Навіть він сам, полк. Буйко, дістав похвалу.
"Споминав генерал про урок-лекцію, яку дістав на старі літа в 3-й роті, розкажіть докладно, як воно було?"
Од початку до кінця описав перебування з генерал-інспектором на позиції, його невразливість на кулі, розумну і докладну інспекцію, ночліг у себе, як йому догоджали, парили, обшили і підлатали, як він подякував щедро за послуги солдатам.
Не промовчав про Мілютіна і певну заклопотаність генерала.
"Ось яку лекцію дістав ген. Шейдеман!" — сказав Буйко, що разом з Петровим пильно слухали моє оповідання.
"Ви знаєте, хто такий генерал Шейдеман? Це передусім людина непокаляної чесності, порядності, глибокого почуття справедливості і порядку. Це заслужений бойовий генерал. Його шанують і з його думкою лічаться всі, починаючи од командуючих армією до Головної ставки. Близький царського двору, має і там велику вагу. Отож, інспекція корпусу зняла відповідальність за зоставлення позиції за Стоходом, а добре слово про 3-тю саперну роту, про вас одночасно падає на наш полк. Отож, мушу з приємністю сказать, що все зробиться, аби ви здали екзамен за повний курс Миколаївського інженерного училища. Тепер, як георгіївський кавалер, маєте в армії дорогу одкриту. Недаром Шейдеман вас хвалив: маєте в собі всі дані на майбутнього вищого командира.
Скоріше учіть чужу мову якнайкраще. Академія перед Вами. Кінчите капітаном, а хрест дає одразу наступний чин.
Підполковник інженерних військ перед 30 літами — це рідкий випадок. На цей ранг більшість жде до сивого волосу."
Забив клина сильно. Цікаво, що скаже Андрій, проте і я повнолітній. Петров і Косович зробили пробний екзамен. Випало непогано. Треба підкуватись в уставах служби в гарнізоні, польовому, геодезії, цивільнім будівництві. Решта випала позитивно. Косович уділив потрібних книжок, котрих мені не хватало. Рота поділилась: два взводи одкомандировано часово до 78-ї дивізії. Учусь пильно. Часу маю багато, з двома взводами працюють Сікованов і Гонін. Коло 20 саперів од'їхало до праці в заводах на оборону, декотрі одкомандировані.
Прибуло поповнення з Казанської військової округи, всі росіяни. Між ними — молодший унтер-офіцер Бабкін з дуже доброю атестацією, як взірцевий взводний. Якраз треба було когось ставить на перший взвод. Соловйов одійшов, Джух не хотів.
Кидався в очі молоденький сапер Шалавін, з дуже ніжним лицем, рожевим з пухом, білявенький, а проте тілом міцний і працьовитий. Походив з г. Уфи. Ним чомусь зацікавились армяне Вардан і Нагапет. За два роки так і не навчились ані мови, ані фамілії своїх офіцерів. Були добродушні, а очі — як у дітей.
27 і 28. IX. 1916 року склав я екзамен на повний курс Військової інженерної школи при управлінні корпусного інженера. Екзаменували з управління інженерів Окремої армії, корпусні інженери сусіднього 3-го Кавказького корпусу і нашого, три полковники-академіки, протоколював шт. — капітан Петров.
Письменне завдання зайняло цілий день: нарисувать олівцем редут на батальйон, облічить робочу силу і матеріал.
Нарисувать міст довжиною коло 80 м на сваях, облічить матеріал і робочу силу. Нарисувать профілі окопів.
Усний тягся повних 7 годин. Випав добре. Головним чинником моїх успіхів було наставления комісії, дуже зичливе. Велику роль зіграла атестація ген. Шейдемана. Другим — напроваджуючі питання полк. Буйка. Третім — сумлінна братерська поміч Петрова і Косовича. Мав я при тім добру пам'ять і готовився сумлінно. Солідний практичний досвід доповнював знання теоретичні.