Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Не диво — головне кубло чорних реакційних сил. Висміювали, плюгавили. мову, оббріхували, називали зрадниками-мазепинцями. Військове командування Київської округи також ставилось вороже до організації Українського війська. Побачимо!
В службі Батьківщині
Надійшла мені пора положить свою цеглину в будову України. В цім слові містилось все вимріяне над Дніпром, в степах, в слуханні пісень, оповідань дядька Василя, прочитане у Великого Кобзаря, Франка, Аркаса. Що бачив в театрі, що одчував в історичних музеях. Почув велику міць в собі і готовність боротись за свою правду.
Хоть ще не певний в силах, поїхав візником глянуть на святкування дня 1 Травня 1917 року.
Свято праці всього світу!
Свято Революції, Волі і братерства людей! Які прекрасні і глибокі ці гасла, одвічні, як мисль людська.
Іде всією шириною Хрещатика нескінченна маса сотень тисяч людей.
Чудовий травневий день. Тисячі прапорів над могутньою рікою людей всяких національностей. Великі транспаранти з гаслами. Проходе військова частина з розвернутим прапором. Грає музика кількох військових оркестрів, марші, революційні пісні, почулось несподівано "Ще не вмерла Україна!"
А над походом посуваються гасла:
Да здравствует Великая Безкровная Революція!
Да здравствует Единая Неделимая Россія!
Нехай живе Українська Центральна Рада!
Нехай живе Українська Автономія!
Niech żyje Niepodległa Polska Rreczpospolita!
Земля і Воля!
Свобода, Равенство і Братерство!
Свобода Грузії!
І багато інших гасел, гарячих, щирих, одбивають людські мислі, думки. Пливе і пливе людська маса, розрадувана, розспівана, святкуюча. Ясні сонячні проміння блистять на золотоверхих куполах Св. Софії, Михайлівського монастиря, Києво-Печерської лаври.
Над міською управою золотий Архістратиг Михайло високо підняв блискучий меч. Він — патрон Києва, козачий знак.
На високім взгір'ї ніби в повітря уноситься церков апостола св. Андрія Первозванного дивної краси — діло геніального Растреллі.
Все в сочистій зелені садів, незлічених килимах квітів.
З хрестом в руці серед зелені стоїть кам'яний князь Володимир.
Внизу — могутній повноводний батько рік, Бористен-Славута-Дніпро величаво точить маси вод в далеке Чорне море.
Здалека видно зариси цепного мосту, пестить око краса конструкції.
Близько собору Св. Софії Великий Богдан спинив розігнаного коня. Повним динамічної експресії рухом показує керунок булавою своїм славним полкам.
Загадковий цей знак. На нового ворога чи до друга? Нелегко зрозуміть його… Я, наприклад, зрозумів би рух булави як керунок атаки чи оборони з того боку.
Київ! Мати городів Руських!
Осередок і колиска колишньої могутньої держави своїх великих князів! На незміряні простори Європи Сходу, через всю північ Азії, до берегів Льодового і Спокійного океанів вийшла віра Христова, культура і освіта.
Володарі іноземних держав були гостями тут, у Твоїх князів.
Королівські корони лежали на головах дочок Твоїх володарів в Франції, Англії, Польщі, Венгрії, Данії і Норвегії.
І Твій висококняжеський стіл мав дочок цісарів і королів. Над Тобою проминули віки слави, могутності, багатства і сили.
Били в Тебе хижі хвилі диких кочівників Степу. З Дикого Поля гнали під Твої стіни половці, печеніги, чорні ковпаки, розбились, одлинули і в кінці Тобі служил и.
Ослабів в смутних часах братовбивчих змагань. З далеких північно-східних сторін прийшло на Тебе нещастя. За непрохідними лісами над р. Окою повстав новий сильний осередок. Вихідці з Твого тіла перемішались там з місцевими племенами, окріпли, створили новий тип півслов'янина, півфіно-монгола, що назвався Великоруським.
Внуки остатнього великого і розумного князя київського Володимира Мономаха прийшли з своєї Суздалі, напали і підбили Тебе. Позавидували славі і заможності. Був то напад Юрія Довгорукого. Син його Андрій докінчив знищення. Спалив, вирізав, ограбував цілком і вивіз до себе за ліси разом з позосталими живими, переважно майстрами. Страшний, смертельний був то удар! Навіть Твої святині обідрали нелюдські хижаки. Був рік 1169 тієї смертельної події.
Ти не вмер! Подав руку братній Галич. Його славний володар Роман побив Довгорукого, прогнав з Києва та, на нещастя, скоро згинув під Завіхвостом на Заході.
Його син, славний в світі Данило, вигнав залогу Суздалі, взяв в опіку і поміг стать на ноги. Поставив на оборону воєводу Дмитра.
Прибували люди, майстри, лічили твої рани-руїни. Твого ката Андрія покарала судьба — Немезида. Зарізав його слуга. В Суздалі і Ростові київські майстри побудували славні святині.