Українська література 17 століття

Собі, пану, богу впрод в простоті служили,

Од голуба щирості, од овці покори

Позичали, мудрості од ужа, не скори.

Що все снадне, з помощю всесильного, справить,

Хто в сей марной облуді не будет ся бавить,

А тим світом, як конем, на день узичоним,

Робить будет, як Нілом, гадом загущоним, Омерзиться, утечет, ледве концем пальця І язика ткнувшися, потопчет зухвальця,

Як лихваря спросного, которий звик брати Одним око, слух, руку, ногу усушати,

Другим цілком забирать живот і здоров’є.

О, бідажку, так нам з ним товари шство злоє! Головним єст, окрутник, противником нашим, Товаришом невірним, хотячи бить старшим Над душею нашою, трапить нас уставне Роботою, покою противиться явне,

З добр, з добитков, з праць наших кгвалтом обираєт,

А сам нікгди нічого доброго не маєт,

Добрим страшон, злосливим ласкаве ся ставить,

Назбить щодрим в чужих, сам ляда чим ся давить, Автор злості, сваволі, тираном на цноти,

Своїм в клямстві похлібством додаєт охоти, Обчих к собі чачкою штучне завабяєт,

Всіх вшеляко зводити не переставаєт,

Славу змерлих скрадаєт, живих з неї лупить,

Дармо берет, ціною нічого не купить,

Зо всіх лічбу збираєт, а сам ся нікому

Не справуєт, як Баро. Біда тому дому,

Той господі в проїзді, где господар клямця,

Злодій, збойця, вшетечник і явний потварця,

Біда і тим, хто би з ним хотів накладати,

Відаючи то о нем, на ночлєг в’їзджати.

А хто ж, прошу, з вас того до світа не знаєт,

Іж он завжди весь, зовсім марностю воняєт, «Марность, прожность под небом все, що око видить»,— Мудрець мовить. Хто ж ся ним з християн не збридить Зезволеннєм, умислом з нього уступуєт,

Хто в нім живет по тілі, духом не сполькуєт, .Компанії з ним складу не міваєт справи,

Такий в небі вічної доступуєт слави.

Которая аби вас, російський народе,

Всіх поткала, бог дай так по моїм одходє.

Віра, правда, побожность, святобливость [...]

Як од віков, за мене, межи вас [...]30

Жеби з душі вашої озяблость, недбальство

Од тіла гріх, хороба, од бруха обж [ирство] Уступило, од домов вашого мешкання

Незгода, свар, немилость, з границь панування Кроля-пана наїзди неприятель, здрада,

З міста фальш, неправда, вшелякая вада,

Во всіх справах немірность, непостереженнє Побожності, пожитку, честі зневаженнє.

Все то згола огулом нехай проч уступить

З душі, з тіла, з сел, з домов, нехай вас заступить Ангел, певний проводник, чулий сторож в богу, Укажет вам простую до неба дорогу,

Зратуєт вас од риби, з пащек біса-світа 2,

Уяснить вам взрок внутрній, а пан в ваші літа Дасть свой покой, дасть згоду, преложоним в раде Чулость, печу пастиром о розумном стадє.

В послушенстві зе всходу, где початок вєрі В Христа-бога, збавенню одтвороно двері, Одкуль звізда трьом віщком Христа означаєт 23, Одкуль сонце біг звиклий зрана зачинаєт, Одкуль Христа повторе прийти ожидаєм,

Хвалить бога, же одтуль духовенство маєм.