Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Европейская старинная литература » Українська література 17 століття
Українська література 17 століття - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Українська література 17 століття

Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:

В українській літературі 17 століття було часом формування та розквіту літературного стилю бароко. Його предтечею вважається ще Іван Вишенський, але розквітло бароко у творчості Мелетія Смотрицького, Кирила Транквіліона-Старовецького та з появою київської школи. На формування українського бароко найбільше вплинуло відновлення православної ієрархії у 1620 році, заснування київської школи 1615 року та її реформи, проведені митрополитом Петром (Могилою) (1644) і гетьманом Іваном Мазепою (1694). І нові православні ієрархи, і професори Академії були головними представниками бароко, яке іноді звуть «козацьким», що не зовсім вірно, оскільки козаки мають до нього досить віддалене відношення, як в літературі, так і в інших видах мистецтва. Головними митцями були духовні особи, ченці та ієрархи. Звідси і головна відмінність українського бароко від західноєвропейського — його переважно духовний характер.
1 ... 105 106 107 108 109 110 111 112 113 ... 283
Перейти на страницу:

Под час світа руїни і вже при сконанню.

Але мі час до дітей, до братії знову

З напомненнєм, з прозьбою обернути мову,

Жеби старость, сивизну облудного мира Вислідивши, дознали, же вже і секира З давніх часов остриться, єст в корень утята (Неплодному дереву в огні мук заплата),

І жеби в нім юж далій жити не хотіли,

До отчизни з вигнання охотнє ся міли.

До отчизни, дітоньки, квапиться потреба.

Не хочете ль для землі утратити неба?

Я-м рад, же-м ся повторе вирвав з біди, мовлю,

З нендзи світа, в которой повно страха, молю, Повно біди, которим на том стопню стану,

За всіх винен будучи лічбу здавать пану.

По ввесь тот час на столку ног подпилованих Сидів-єм, ах, на дощках помосту зламаних:

Подо мною дол, в нім стос дров смоложаристий,

Над шиєю на ниті меч висів сталистий,

З обу боков з страшними влочнями рицері,—

Хто ж би мене щасливим намінив в той мері, Би і їсть, пить, розкоші заживать казано,

Музикою труб, бубнов хуті додавано,

А на том би сходило, же ся рушить згола

Страшно било, достаться на смертнії кола? Стольком живот кождого, в елементах рабих,

Слизький біг, ход, поступок, в павимептах слабих Скоро кого опустять — страх ями, страх муки Огня, з боку рицеров, в тиранськії руки Тіла, світа, дьявола, а меч божий з неба.

0 злий живот на ниті! Помислить би треба,

Хто ся з живих на землі фундувати смієт,

Розкошувать, подносить брви, що світ умієт.

Би набарзій утіхи світнії на сміхи

Подбияли бубенка, ніт на нім утіхи,

Ніт одради, боязні повно, бід, стогнання,

На кождоденний потоп, на смерть ожидання, Як в окруті, срокгими валами розбитом,

Од шифара без стиру, без жакглю забитом.

А хто ж, пробог, зволить в том кораблю плити?

Хіба однюдь которий не захочет жити,

Сидіть в небі, на стольці кролевськом, безпечне,

Без боязні одміни, на вік віком вєчне.

Дайте ж покой, прошу вас, больш мя не турбуйте, Собі очю, голови, умислу не псуйте.

О умерлих не тужить письмо научило,

Азажте мя згубили, же вам плакать мило Без престанку? Прошу вас, браття, перестаньте Мене плакать, рачей ся до бога удайте На молитви о собі, бисьте біг короткий

Тут пелькгримства свойого збавенними сродки, Як до селе і чулій, при обоєй славі,

1 небесной і земной, могли кончить, в справі Житла святобливого, жеби вам сам з неба

Дав такого пастиря, якого потреба Церкві його, през його зобраному стаду (До чого теж і я вам даю тую раду,

Жеби-сьте ся на його презреннє спустили,

А кого он укажет, щире улюбили,

Опустивши старії звичаї, налоги,

Которії зстручають з збавення дороги).

А на жниво зо всіх мір, зо всіх сторон стале Дозрілої пшениці для зебрання в цале Роботника чулого зеслать рачив скоро,

При котором би всім вам во всім пошло споро

З серпом иаук правдивих, не з везглов’єм слова

Под локті душ 21. Ку тому (з ирозьбою к вам мова) Пам’ятайте мой побит, мой одход за вдячне Приймовати од бога, самі жити бачне.

Над все теди впрод очом, фортці злих згинення,

Волі, устом, язику смілого мовення Не давайте, а уші тернем од слов прожних

Затамуйте, всі смисли Страхом казній грозних, Узбройтеся вірою, данною од віка

Вам од бога, од церкви, а всього чловіка Внутрнього і зверхнього духом одновляйте,

Цілком себе на службу богу оддавайте,

Руки в діла добрії уготовте, ноги

На проповідь до віри, на довгость дороги По одейстю на он світ, на терпливость злого В гоненії для церкви, для Христа самого,

Будьте духом, умислом і тілом здорові,

Зовсім на смерть по нендзі дочасной готові. Багатії, багатством купуйте збавеннє.

Убогії, з убозєтва мійте поліпшеннє.

Ов шафаром од бога, сесь тому дорога

През опатрность до неба, а обої з бога. Недостатній, так мнимай, же тя тим скарано За негодность, на пробу, багатства не дано, Видячи злость, неправду в серці твоїм тайне,

Що би-сь певне в могустві мог виповнить явне. Душі твоїй Христос-бог в том забічи рачив,

Жеби-сь його для земних богатств не пребачив. Не стискуй же, не тужи, зноси крест свой скромне, Пошемреш: ли на бога, на іцасте упорне,

І тут в нендзі зостанеш, і там небо стратиш,

Знесши скромне, убозством пришлий світ заплатиш. Можний, в копу так держи, же ть бог дав убогих На поправу, на окуп злостій твоїх многих,

Не ти для убогого, для тебе убогий

Посажон ест од бога пред дом твой, пред ноги, Жеби-сь свої виступки щодробливим датком Змазав, гріхи окупив ялмужни достатком.

Всім то мовлю, заровно слузі, як і пану,

1 ... 105 106 107 108 109 110 111 112 113 ... 283
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)